ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3775/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,
при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Безносюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області
про: визнання протиправними дій
ВСТАНОВИВ :
У вересні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити грошову допомогу в розмірі десяти посадових окладів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 1998 року по 30.04.2010 року включно працювала на різних посадах державного службовця в управлінні Пенсійного фонду України у Липовецькому районі, про що свідчать записи її трудової книжки.
30.04.2010 року позивача звільнено з посади начальника відділу обліку надходження платежів УПФ України у Липовецькому районі на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України, тобто, за станом здоров'я та виходом на пенсію, що відображено в трудовій книжці. На звернення позивача до керівництва управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, що передбачено статтею 37 Закону України "Про державну службу", відповідач листом №40/П від 15.06.2010 року безпідставно відмовив у виплаті позивачу вказаної грошової допомоги. Підставами відмови слугувало те, що пункт 2 частини 1 статті 40 КЗпП України не передбачає виходу на пенсію, а тому державному службовцю не виплачується передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошова допомога у розмірі 10 місячних окладів.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві та в доповненнях до позовної заяви.
Відповідач в письмових запереченнях № 1025/06-46/09 від 01.10.2010 року та його представник в судовому засіданні вважають позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, зазначивши, що обов'язковою умовою для виплати позивачу допомоги передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу", згідно з роз'ясненням Головдержслужби України від 22.12.2009 року № 363/12/22-09 щодо права держаного службовця на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні на пенсію, є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію. Враховуючи той факт, що підставою для звільнення за п. 2 ч.1 статті 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
З огляду на вказане, УПФ України у Липовецькому районні вважає свої дії правомірними та вчиненими в межах чинного законодавства, а отже будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а відтак просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено, що публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу захисту порушеного права державного службовця на отримання соціальної гарантії передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Визначаючись щодо позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1998 року працювала на різних посадах державного службовця в органах управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.8-10). Стаж роботи позивача на державній службі становив 12 років, а загальний трудовий стаж більше 30 років.
Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.04.2010 року №106-0 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України та виходом на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
Судом з'ясовано, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звільнення досягла віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію, відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
Згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
14.06.2010 року позивач письмово звернулась до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів (а.с.6).
Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області листом від 15.06.2010 року № 40-П (а.с.7) повідомило позивача, що законних підстав для виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів та присвоєння позачергового рангу немає.
Зокрема, за твердженням представника відповідача, грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів виплачується при розірванні трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Оскільки позивач був звільнений за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, у відповідача не було законних підстав для виплати позивачеві зазначеної грошової допомоги. Натомість, на підставі статті 44 КЗпП позивачу має виплачуватися вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (у редакції чинній станом на момент звільнення позивача), особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Оскільки в преамбулі Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України „Про державну службу”.
Суд дійшов висновку щодо правомірності призначення позивачеві пенсії державного службовця достроково до встановленого законодавством строку відповідно до вимог статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, що і визнається відповідачем.
В силу ж частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так. зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону „Про державну службу”.
На підставі частини 2 статті 37 Закону України „Про державну службу”, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Окрім того, як вбачається з листа Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо виплати грошової допомоги", виплата грошової допомоги за нормою 37 Закону України "Про державну службу" пов'язана з двома умовами: 1) вихід на пенсію; 2) стаж державної служби не менше 10 років. Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено. Таким чином, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають і особи які вийшли на пенсію достроково, згідно статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", за наявності стажу державної служби 10 років.
З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію також суд вважає необґрунтованими, оскільки виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України „Про державну службу”, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Проаналізувавши норми статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 30 Закону України „Про державну службу” можна зробити висновок про те, що немає такої окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.
Тому суд вважає, що для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.
Використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
У даному випадку позивач фактично припинив трудові відносини з відповідачем, потім звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області із документами, необхідними для призначення пенсії державного службовця, а після призначення йому відповідної пенсії звернувся до відповідача із заявою від 14.06.2010 року про виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в якій зазначив про вихід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
Суд вважає, що оскільки позивач за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набув право на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, відповідач зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
Крім того, з витягу з трудової книжки та наказу №106-0 від 29.04.2010 року "Про звільнення ОСОБА_1" вбачається, що позивача звільнено з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків, п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України та виходом на пенсію, згідно Закону України "Про державну службу".
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав жодних належних доказів, якими б підтверджувалася правомірність його відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані, у зв'язку з чим позовні вимоги визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами встановленими ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області по відмові у виплаті ОСОБА_1 допомоги у розмірі 10 посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу"
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 22.10.2010 року
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна
18.10.2010