Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 7174 /10 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою.
В позовній заяві зазначав, що квартира АДРЕСА_1 належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у рівних частках по Ѕ та складається з двох суміжних кімнат площею 12,6 та 14,8 кв.м., ізольованої кімнати площею 12,1 кв.м., кухні, ванної кімнати, туалету та коридору. Просив суд визначити порядок користуванняквартирою, виділивши йому у володіння та користування суміжні кімнати площею 14,8 та 12,6 кв.м., а відповідачці кімнату площею 12,1 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату та туалет залишити у загальному користуванні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Визначено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1: ОСОБА_3 виділено у користування ізольовану кімнату площею 12,1 кв.м., ОСОБА_4 виділено у користування кімнату площею 12,6 кв.м., кімнату площею 14,8 кв.м., коридор, кухню, ванну кімнату та туалет залишено у загальному користуванні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В судове засідання апелянт не з”явився. Поштове повідомлення про вручення повістки, направленої за останньою відомою адресою,зазначеною в апеляційній скарзі, повернулось з відміткою про не проживання адресату за цією адресою.
Згідно до вимог ст.77ЦПК України сторони та інші особи,які беруть участь у справі, зобов”язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Оскільки ОСОБА_3 не повідомив суд про зміну свого місця проживання, судова колегія вважає,що на підставі вимог ст. 77 ЦПК України він є повідомленим про час і місце судового засідання.
Відповідачка ОСОБА_4 не з”явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.Надала суду заперечення на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до вимог ст.358ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном,що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників,які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
З матеріалів справи видно, що на підставі рішень Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2003 року і Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2004 року, які набрали законної сили, сторонам по справі належать кожному по Ѕ частці у квартирі АДРЕСА_1.
Спірна квартира складається із трьох кімнат, із яких дві суміжні кімнати , площею12,6кв.м. і 14,8 кв.м. та ізольованої кімнати площею 12,1 кв. м.,кухні, ванної кімнати, туалету та коридору. На Ѕ частку припадає 19,7 кв.м. житлової площі.Фактичний порядок користування квартирою між сторонами не склався.
Встановлюючи порядок користування спірним житловим приміщенням, суд першої інстанції правильно виходив із того,що сторони є співвласниками і мають рівні права користуватися зазначеною квартирою, і обгрунтовано встановив такий порядок користування, що не порушує право кожної із сторін на його частку, а саме: позивачу ОСОБА_3 виділив у користування ізольовану кімнату, площею12,1 кв.м., а відповідачці ОСОБА_4 кімнату, площею12,6 кв.м., залишивши у їх спільному користуванні кімнату площею14,8 кв.м., коридор, кухню, ванную кімнату і туалет, оскільки виділення у користування будь-якій із сторін додатково кімнати площею 14,8 кв.м. суттєво порушило б права власності іншої сторони по справі.
Такі висновки відповідають вимогам ст. ст.319, 358 ЦК України, оскільки за змістом вимог ст.358 ЦК України вирішення питання щодо матеріальної компенсації належної частки власнику здійснюється за бажанням цього власника, проте з такими позовними вимогами сторони до суду не звертались.
Доводи апелянта про те, що суд неправильно залишив у спільному користуванні сторін кімнату площею 14,8 кв. м.,яка є суміжною з кімнатою12,6 кв.м. є неспроможними, оскільки кімната , площею 12,6 кв.м.,яка суміжна з спільною кімнатою 14,8 кв.м.,виділена у користування відповідачці, яка не оскаржує судового рішення , а права апелянта, якому виділена у користування ізольована кімната площею 12,1 кв.м і , крім того, у спільне користування кімната 14,8 кв.м., цим не порушені, враховуючи те, що сторони будуть спільно користуватись як кімнатою,площею14,8 кв.м., так і іншими невідокремленими приміщеннями у квартирі , а визначення порядку користування квартирою не є її розділом в натурі з припиненням спільної часткової власності.
Доводи апеляційної скарги про те,що позивач є інвалідом2 групи і про те,що відповідачка не користується спірною квартирою, не спростовують висновків суду, оскільки це не може бути підставою для порушень Конституційного права власності відповідачки.
Судом повно і всебічно з”ясовані обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Згідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді