АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 7284 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Надворна О.С.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Краснокутської О.М.,
Сапун О.А.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним та виконаним договору купівлі-продажу, визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИЛА :
24 листопада 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Зазначала, що 10 вересня 2008 року між нею та відповідачкою в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 продала їй за 3 000 грн. земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована по АДРЕСА_1.
Незважаючи на те, що умови договору виконані повністю, вона не змогли укладений договір засвідчити нотаріально, оскільки ОСОБА_3 не надала витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно, тобто фактично ухилилась від нотаріального посвідчення угоди. З цих підстав просила позов задовольнити, визнати дійсним та виконаним договір купівлі-продажу земельної ділянки і визнати за нею право власності на вказану ділянку.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року позов задоволено.
Визнано дійсним та виконаним укладений 10 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
За ОСОБА_2 визнано право власності на вказану земельну ділянку.
Прокурор Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Вільнянського районного суду Запорізької області скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і
обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив спір згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні договору купівлі-продажу земельної ділянки сторони домовились щодо всіх його суттєвих умов, фактично виконали угоду, однак відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору. При цьому суд послався на положення статті 220 ЦК України.
Між тим, відповідно до положень статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, проте, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд не врахував, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Суд не з'ясував, чому саме правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. Між тим, вчинений сторонами правочин не відповідає положенням частини 1 статті 203 ЦК України нормам цивільного законодавства, оскільки не відповідає оформлений з порушенням порушив вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, письмовий договір про купівлю-продаж земельної ділянки від 10.09.2008 року був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Крім того, ніяких доказів ухилення ОСОБА_3 від нотаріального оформлення цього договору.
За таких обставин суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову стосовно земельної ділянки, яка відноситься до об'єктів нерухомого майна і має особливий правовий режим.
У відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
З огляду на зазначені положення, організація цивільного обороту землі є однією з головних завдань держави, а порушення встановленого державою порядку відчуження земельних ділянок завдає шкоди її інтересам.
Зважаючи на зазначені вимоги закону та виходячи з того, що обставини справи встановлені повно, однак при вирішенні спору суд порушив вимоги щодо застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :