Справа № 2а-12223 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС Віннікова Едуарда Михайловича про скасування постанови по справі по адміністративне правопорушення , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1. 04 серпня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 28 липня 2010 року відносно нього відповідачем по справі – інспектором ДПС Антрацитівської роти ДПС Вінніковим Едуардом Михайловичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, яку він отримав поштою.
Вважає, що в порушення вимог ст. 254 КпАП України протокол по даній справі був складений в його відсутність, копія його не була йому вручена, в порушення ст. 256 – протокол ним підписаний не був. Вказані порушення закону посадовою особою під час притягнення його до адмінвідповідальності є підставою для скасування постанови, тому просить визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 28.07.10 р., а провадження – закрити.
У судове засідання позивач, сповіщений належним чином про час та місце судового розгляду, не з»явився, не повідомив суду про причини своєї неявки. Суд вважає за можливе розглянути справи за його відсутність, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 171-2 КАСУ адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п’»яти днів з дня відкриття провадження у справі; у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не біль як на п»ять днів, а провадження у цій справі відрито 04.08.10 року /а.с. 5/.
При цьому суд бере до уваги пояснення позивача у ході попереднього судового засідання 09.09.10 р. про те, що він 05 червня 2010 р. об 11-й на 818 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, керуючи автомобілем Шкода-Октавіа реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив п.п. 14.6.г та за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП, про що відповідачем по справі на місці був складений протокол серії ВВ № 285781. Сам факт порушення він визнає. Проте, коли відповідач його зупинив та став складати про це порушення протокол, він надав документи на ім»я рідного брата – ОСОБА_3, анкетні дані якого і було записано в протоколі, протокол він підписав на місці.
Після цього він оскаржив дії відповідача до суду, проводилося службове розслідування, в ході чого було з’ясовано, що ОСОБА_3 цього порушення не скоював, і постановою Антрацитівського імськрайонного суду від 18.08.10 р. дії інспектора було визнано незаконними та скасовано вищезазначений протокол.
Отже, вважає, що оскільки протокол скасований, він не був присутній під час винесення постанови, то дії відповідача є незаконними по притягненню його до відповідальності.
Відповідач – інспектор ДПС Антрацитівської роти ДПС Вінніков Едуард Михайлович – Макаров І.П. позов не визнав та пояснив, що дійсно ним під час патрулювання у вищезазначеному місці та час було виявлене порушення водієм зазначеного авто ПДР, він наздогнав той автомобіль, зупинив його, водій надав йому декілька посвідчень водія і документів щодо керування певним автомобілем, він розпізнав водія як ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та склав щодо нього протокол ВВ № 285781 про порушення п. 14.6.г ПДР та виніс постанову про накладення на нього штрафу за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водій підписав протокол, отримав копії протоколу та постанови. Після скарг позивача було проведено службове розслідування, в ході якого з»ясовувалося, що особа, щодо якої ним винесена постанова, того дня і часу знаходилася на роботі. Тому рішенням керівництва УДАІ було скасовано постанову і вирішено до протоколу внести зміни щодо особи, яка скоїла порушення ПДР. Позивачу було 20.07.10 р. рекомендованим листом надіслано виклик до ДПС на 28.07.10 р., яке він отримав згідно поштового повідомлення, проте не з»явився, тому постанову було винесено в його відсутність і відразу направлено поштою.
Просить у задоволенні вимог відмовити за необґрунтованістю.
Суд, вислухавши відповідача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 14.6 /г/ ПДД обгін заборонено в кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших дільницях доріг з обмеженою оглядовістю або в умовах недостатньої оглядовості, а п.п. 1.10 дає поняття обмеженої оглядовості як оглядовість дороги у напрямку руху, яку обмежено геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженями та іншими об»єктами, а також транспортними засобами, а недостатньої видимості як видимість дороги у напрямк руху менш ніж 300 у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду та інше, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАП України, а саме - встановлює відповідальність за порушення водіями правил обгону.
Судом у судовому засіданні досліджено копію протоколу серії ВВ № 285781, який складено відповідачем 05.06.10 р. об 11.05 год. про те, що водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 05.06.10 р. об 11-й год. на 818 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, керуючи автомобілем Шкода-Октавіа реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив п.п. 14.6.г та за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП /а.с. 23/.
З протоколу, вбачається, що на час його складення порушник відмовився від дачі пояснень у присутності двох свідків, але поставив свій підпис в графі «зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, унесені про мені дані правильні» /а.с 23/.
Також судом досліджено копію висновку службового розслідування від 29.06.10 р., проведеного УДАІ УМВС України в Луганській області за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 - на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП вирішено скасувати постанову ВВ № 331793 від 05.06.10 р., внести відповідні корективи до протоколу ВВ № 285781 від 05.06.10 р. зі ч. 2 ст. 122КУпАП /а.с. 17-20, 16, 21/.
У протоколі про адмінправопорушення ВВ № 285781 дійсно наявні внесені виправлення щодо імені порушника – ОСОБА_3 на ОСОБА_1, дата народження з 02.06.87 р. на 20.10.88 р., і щодо посвідчення водія /а.с. 23/, які завірені належним чином.
Оскільки сам позивач у попередньому судовому засіданні визнавав той факт, що особисто він підписував вказаний протокол про порушення, яке в дійсності, скоїв він, то суд не вбачає у цьому разі будь-яких порушень його прав згідно ст. 256 ч. 2 КпАП України.
До того ж, для забезпечення участі ОСОБА_3 під час вирішення питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності останнього дійсно було викликано до Антрацитівської роти ДПС на 28.07.10 р. /а.с. 12/, яке він отримав згідно поштового повідомлення 23.07.10 р. /а.с. 13,14/.
Згідно ст. 268 ч. 2 КпАП України не є обов»язковою участь особи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Тому суд вважає, що за умови належного повідомлення позивача про час та місце розгляду його адміністративної справи, коли його участь при цьому не є обов»язковою, у відповідача були підстави винести оскаржувану постанову.
Те, що її копія своєчасно надіслана та отримано позивачем, ніким у судовому засіданні не оспорюється.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому суд, оцінюючи надані сторонами і досліджені у судовому засіданні докази, доходить висновку про те, що за наявності доведеності скоєння позивачем обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю і порушення вимог п.п. 14.6.г ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАПУ, оскаржуване рішення прийняте законно.
Так, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинс тва є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов"язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, тому суд вважає за необхідне залишити постанову без зміни, а скаргу без задоволення.
Тому суд доходить висновку про правомірність дій відповідача і відсутність підстав для скасування постанови, адже наявний склад адміністративного порушення, тому у задоволенні його позову суд вважає за необхідне відмовити за необгрунтованістю.
При цьому суд не може взяти до уваги як безпідставні твердження позивача на те, що за умови скасуванням судом самого протоколу про адмінправопорушення, коли його складання є обов’язковим, не можна піддавати його адміністративній відповідальності та виносити оскаржувану постанову, адже таке скасування мало місце лише 18.08.10 р., у той час, коли постанова серії ВВ № 104984 винесена 28.07.10 р. і, таким чином, протокол на той час ще діяв.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому вважаю за необхідне залишити постанову без мін, а позов – без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 69-72, 159 – 163, 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1. ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, 254 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 14.6.г Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС Віннікова Едуарда Михайловича про скасування постанови по справі по адміністративне правопорушення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова