АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Колоса С.С.
Суддів : Іващука В. А., Міхасішина І. В.
При секретарі : Топольській В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниця про зобов"язання нарахування та виплати щомісячної допомоги, як дитині війни за апеляційною скаргою представника управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниця на рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 19 серпня 2010 року, -
Встановила :
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 19 серпня 2010 року позов задоволено частково .
Визнано дії управління щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ЗУ " Про соціальний захист дітей війни " – неправомірними. Зобов"язано управління виплатити позивачу підвищення на 30 % пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 липня 2010 року в сумі 3 709 грн. 90 коп. .
Вирішено питання про розподілення та відшкодування судових витрат .
У апеляційній скарзі представник управління просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на не дотримання норм матеріального та порушенням норм процесуального права .
В запереченнях ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та не обгрунтованість .
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав .
Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни .
Положення ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни " від 18. 11. 2004 року ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком .
Підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року " Про Державний бюджет України на 2008 рік " та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " норми ст. 6 зазначеного вище Закону щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції .
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 – рп/ 2008 ( справа щодо предмета та змісту ЗУ " Про Державний бюджет України " ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ ЗУ від 28 грудня 2007 року " Про державний бюджет України на 2008 рік " та про внесення змін до деяких законодавчих актів України "" щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ). Зазначене рішення Конституційного Суду України діє і на перспективу .
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, та інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни ", мають діти війни з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року та по даний час .
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обгрунтованого висновку про те, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до ст. 6 зазначеного Закону і здійснити відповідні перерахування ( за той період, коли дія цієї норми не була зупинена. Однак, управління у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд обгрунтовано задовольнив позов в межах позовних вимог .
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору .
Однак, стягуючи кошти в сумі 3 709 грн. 90 коп., суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, так як нараховувати ( перераховувати ) пенсію відповідними нормативними актами зобов"язано Пенсійний фонд України. Крім того, відповідно до декрету КМ України " Про державне мито " органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору. В зв"язку з виключенням з рішення вказівки про стягнення суми, підлягає зменшенню і розмір стягнення витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи .
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила :
Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця - задовольнити частково .
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 19 серпня 2010 року - змінити :
В третьому абзаці резолютивної частини слова " в сумі 3 709 грн. 90 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. " - виключити .
Стягнути з управління Пенсійного фонду України витрати по оплаті за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 37 гривень .
В іншій частині рішення залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та оскарженню не підлягає .
Судді:
З оригіналом згідно :