Справа №2-а - 427/10

            ПОСТАНОВА

             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010  року Бориславський міський суд Львівської області  в складі:

головуючого судді    Слиша А.Т.

при секретарі             Шетерляк М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бориславі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Управління Пенсійного фонду України у м. Бориславі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни» ,

в с т а н о в и в :

Позивачі просять поновити  строк звернення до суду з даним позовом, визнати протиправною бездіяльність Управління  Пенсійного Фонду України у м. Бориславі Львівської області щодо не нарахування і невиплати їм надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачі мотивують свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їм з  січня 2006 року, як «дитині війни» повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідачем, всупереч вимогам вказаного Закону, така грошова допомога у 2007-2008 рр. їм не виплачувалася.

В судове засідання позивачі  не з’явились, однак в позовній заяві просять розглядати справу у їх відсутності.

         Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та зазначила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини.  Крім того, фінансове забезпечення вказаних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України.  Між тим, позивачу  в 2008 році щомісячно виплачувалося  підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі  10%  від прожиткового мінімуму. Просить відмовити позивачам в поновленні пропущеного строку звернення до суду, а також в задоволенні позову.

              Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача та розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

          Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_15, ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_16 відносяться до категорії «діти війни» та знаходяться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м.Борислава  та отримують пенсію за віком .

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – всі вони приймаються виключно на основі  Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 ст.  22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено: пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалась в меншому, ніж визначено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, розмірі, і лише дітям війни-інвалідам: з 1-го січня 2007 року – на 19 грн.; з 1-го квітня 2007 року – на 20,30 грн.;  з 1-го жовтня 2007 року – на 20,55 грн.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст. 64 Конституції України.

Рішенням Конституційного суду України від  09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від  22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність та положення пункту 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а отже, з цього часу відновлено дію  ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Судом встановлено, що, всупереч рішенням Конституційного Суду України, Управлінням Пенсійного фонду України у м.Бориславі Львівської області  оспорювана позивачем надбавка з липня 2007 року по грудень 2007 року безпідставно не нараховувалася і не виплачувалася,  а з  травня 2008 року по  грудень 2008 р. нараховувалася і  виплачувалась не в повному обсязі, чому вимоги позивачів в цій частині є підставними.  

Щодо  вимог позивача про зобов’язання нарахування і виплати оспорюваної позивачем надбавки за період з  червня по 9 липня 2007р. та з січня 2008 по 22 травня 2008р., то така до задоволення не підлягає, оскільки рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зворотньої дії в часі не мають, і на період  до 09.07.2007р. та відповідно  до 22.05.2008р. не поширюються.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно із Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

В раховуючи наведене, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.  

Також, суд  не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії  як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України).

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні  наполягає на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки.

Позивачі просять відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Причиною пропуску строку визнають той факт, що вони дізналися, що їх права порушені лише у вересні 2008 р.  з публікацій в газеті.  

З даним позовом до суду позивачі звернулися в той час як Рішення Конституційного Суду України № 6-рп було прийнято 09 липня 2007 року,  та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року № 52) та  Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008   було прийнято 22 травня 2008 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку (надруковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 року № 38 ).

Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем з позовом  не наведено та не доведено.

Приймаючи до уваги, що позивачі звернулися з позовом до суду не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку, суд вважає, що позивачами пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо зобов’язання здійснити нарахування та виплату спірної надбавки.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог та їх  часткового  задоволення.

 Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі  №10-рп/2008, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.  

          Визнати неправомірними дії Пенсійного Фонду України у м. Бориславі Львівської області щодо   не нарахування і невиплати ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16  надбавки до пенсії як дитині війни  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Бориславі Львівської області  здійснити нарахування і виплату  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16     надбавки до пенсії як дитині війни  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично отриманих ними сум надбавки.

          Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у м. Бориславі Львівської області  в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 судові витрати у розмірі по 3 грн. 40 коп.    

В решті позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:                                                                                Слиш А.Т.