Справа № 33-Ц-42 2007 р. Головуючий у суді 1 інстанції Деркач H.I.
Категорія 1, 3 Доповідач Буцяк З.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2007 року місто Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області у складі: Буцяка З.І., Василевича B.C., Гордійчук C.O.
розглянувши в порядку касаційного провадження у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргоюОСОБА_1на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2004 року у справі за позовомОСОБА_1до ВАТ ВТШП "Галичина" про зміну формулювання причин звільнення та внесення відповідних записів у трудову книжку; визнання недійсним та анулювання наказу про звільнення; стягнення оплати за час вимушеного простою, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітку у зв"язку із затримкою його виплати, доплати за роботу в шкідливих умовах, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, доплати за збільшення обсягів роботи; про визнання недійсними положень колективних договорів і відповідних наказів про надання відпусток без збереження заробітної плати; про відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В серпні 2003 року ОСОБА_1звернулася в суд із вказаним вище позовом, посилаючись на недотримання відповідачем стосовно неї норм законодавства про працю.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2004 року, позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнено 48,28 компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку із затримкою її виплати та 6,11 грн. індексації, разом - 54,39 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень з підстав неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
2
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або не-достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'якового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області,
ухвалила:
Касаційну скаргуОСОБА_1відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.