Справа № 2- 143 / 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 червня 2010 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.
при секретарі - Шетерляк М.Є.
з участю представника позивача – ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, суд -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 800 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, заподіяної злочином.
Позовні вимоги мотивує тим, що 16 лютого 2007 року близько 9 год. 10 хв. в приміщенні СЗШ № 7, де позивач працює вчителем фізики, відповідач ОСОБА_2 наздогнала позивача ОСОБА_3, коли та йшла до свого робочого кабінету, та вдарила останню рукою по обличчю, чим заподіяла їй тілесні ушкодження у вигляді синця на правій щоці, який був спричинений дією твердого тупого предмета, і які згідно акту судово-медичного дослідження №220 від 19 лютого 2007 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Заподіяння зазначених тілесних ушкоджень відповідачкою ОСОБА_2 підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, повідомленнями за №751 від 28 лютого 2007 року начальника Бориславського МВ УМВСУ у Львівській області Кушніра Р.С. на адресу начальника відділу освіти м. Борислава, директору СЗШ №7 м. Борислава.
Постановою суду від 12 травня 2009 року відповідачку ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину , передбаченого ст..125 ч.1 КК України було закрито. Відповідно заявлений цивільний позов у вищезгаданій кримінальній справі про відшкодування заподіяної моральної шкоди – залишено без розгляду. Дана підстава звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою. Отже звертаючись із зазначеним клопотанням про закриття даної кримінальної справи, на думку позивачки, відповідачка визнала, що нею дійсно був вчинено злочин.
Стверджує, що незаконними діями відповідача їй завдано матеріальних збитків; за надання юридичної допомоги позивачем сплачено адвокату 800 гривень, а також їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у перенесенні болях, нервових стресах, нанесенні психіці кривди, через що позивачці прийшлось застосовувати зайві зусилля для організації повсякденного життя, була вимушена звертатись до органів захисту правопорядку, проходити медичне обстеження, більше 2-х років ходити до суду та підтримувати обвинувачення. Моральну шкоду позивач оцінила у 5000 гривень.
Позивач ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, причину неявки мотивувала терміновим виїздом за кордон, просить справу розглядати у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, просить допустити в якості представника ОСОБА_1, а тому суд вважає, що справу слід слухати у її відсутності на підставі наявних у справі доказів. Разом з тим, у попередніх судових засіданнях позивач підтримала позовні вимоги, дала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник позивача – ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила та пояснила, що 16 лютого 2007 року о 8 год. 30 хв. була на роботі у СШ №7 м. Борислав, де працює заступником директора школи з навчально-виховної роботи. Коли вона зайшла у вчительську там були вчителі, які після дзвінка пішли проводити уроки. У вчительській залишилися вона та ОСОБА_4, позивача ОСОБА_3 не було. Біля 9 години вона вийшла з вчительської і пішла до себе в кабінет, оскільки до неї мав зайти вчитель зі спортивної школи. Через деякий час вона зійшла на перший поверх біля гардеробу, де зустріла ОСОБА_7, з якою декілька хвилин спілкувалась. Після цього, о 09 годин 25 хвилин пішла у вчительську, де знаходилася ОСОБА_4, там сіла за свій стіл. За нею зайшла позивач ОСОБА_3, яка підійшла до ОСОБА_4 і вони вдвох про щось розмовляли. Через декілька хвилин у вчительську зайшов вчитель спортивної школи і відповідач з ним вийшла на коридор до розкладу уроків щоб поговорити про заміну вчителів для ведення уроків. Коли вона зайшла знову до вчительської, то через деякий час зайшла ОСОБА_8, яка підійшла до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Протягом перерви після першого уроку всі вчителі були у вчительській, а після дзвінка на другий урок залишилася тільки ОСОБА_9, а вона пішла до препараторської біологічного кабінету. Коли проходила попри кабінет, в якому навчався 9-Б клас, почула там шум і подумала, що хтось з вчителів запізнюється на урок, після чого привід крила двері і заглянула до кабінету, де побачила ненависний погляд ОСОБА_3 у її сторону. З препараторської вона повернулася до вчительської і розмовляла з ОСОБА_9 Після другого уроку вчителі, в тому й числі і ОСОБА_3 були у вчительській. Жодного почервоніння у неї на обличчі не було. Після п’ятого уроку вона була у вчительській і хтось з вчителів сказав, що ОСОБА_3 забрала карета швидкої допомоги. Цього дня вона на роботі була до 17 години. Заявлений позов не визнає, оскільки позивачу ОСОБА_3 ніяких тілесних ушкоджень не наносила. У позові просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 12 травня 2009 року відповідач ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину , передбаченого ст.125 ч.1 КК України була закрита. Дійсно відповідач ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності із нереабілітуючих обставин, в той же час відносно неї не був винесений судом обвинувальний вирок. Згідно ст.62 Конституції України відповідач ОСОБА_2 вважається невинуватою у вчиненні злочину і її вина не була доведено в законному порядку.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ст.125 ч.1 КК України приватним обвинувачем ОСОБА_3 не представлено доказів, крім показань самої потерпілої ОСОБА_3 та показань свідка ОСОБА_4, на підставі яких у визначеному законом порядку можна було б встановити наявність суспільно небезпечного діяння, винність відповідача у справі ОСОБА_2, яка вчинила це діяння.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_4 дані в судовому засіданні, а також свідком у вищезгаданій кримінальній справі, про те, що вона працює викладачем СЗШ № 7. 16 лютого 2007 року о 8 год. 45 хв. вона прийшла на роботу. Першого уроку у неї не було і вона знаходилась у вчительській. Коли розпочався перший урок всі вчителі пішли на урок, у вчительській кімнаті залишилась відповідач ОСОБА_2 У приміщення вчительської зайшла ОСОБА_3, яка привіталась та вийшла в коридор. Через деякий час свідок вийшла із вчительської і бачила як у коридорі, біля дверей вчительської кімнати стояла ОСОБА_2 Пройшовши повз ОСОБА_2 вона пішла у 9-Б клас та перевірила наявність учнів на першому уроці. Коли вона виходила з класу, то побачила в коридорі ОСОБА_2, яка далі стояла в коридорі біля вчительської кімнати. Вийшовши з класу, вона зайшла у вбиральню, а коли вийшла, побачила що ОСОБА_2 в коридорі немає. Коли вона йшла по коридорі то почула крики які доносились з вчительської, вона зрозуміла, що ОСОБА_2 ображає ОСОБА_3 Після цього з вчительської вийшла ОСОБА_3, а слідом за нею вийшла ОСОБА_2, яка продовжувала ображати ОСОБА_3 Також ОСОБА_2 сказала ОСОБА_3, що дасть їй в «морду», позивач. в цей момент обернула голову в сторону підсудної і остання вдарила ОСОБА_3 лодонею по обличчі. Вдарила умисно. Вона не вмішувалася в даний конфлікт, щоб не загострити більше дану ситуацію. Через деякий час вона зайшла у вчительську кімнату, та сіла за свій стіл. Ще через деякий час зайшла ОСОБА_3, в якої на правій щоці було почервоніння, вона ОСОБА_3 нічого не розпитувала, оскільки вважала, що її про інцидент розповідати буде неприємно, однак ОСОБА_3 сама розповіла їй про те, що сталося. Під кінець уроку у вчительську зайшла ОСОБА_8 і спитала ОСОБА_3 що з її обличчям, на що остання відповіла, що її вдарила по обличчю ОСОБА_2, і в цей момент у розмову втрутилась вона, пояснивши, що була випадковим очевидцем цієї події. Під час четвертого уроку у ОСОБА_3 стан здоров’я погіршувався, тоді хтось з вчителів біля 13 год. викликав карету швидкої допомоги, яка відвезла хвору додому, так як ОСОБА_3 до лікарні їхати відмовилась. Вона разом з ОСОБА_3 їхала в кареті швидкої допомоги, права щока у неї була червона. Оцінюючи покази свідка ОСОБА_4., суд не надає їм віри, оскільки за визнанням самого свідка, остання перебуває у неприязних відносинах із відповідачем ОСОБА_2, а самі покази протирічать іншим матеріалам справи, зокрема: копії витягу з карти виїзду швидкої медичної допомоги №515 від 16 лютого 2007 року, яким підтверджується виїзд швидкої допомоги до хворої ОСОБА_3, але зазначено діагноз: гіпертонічний криз ( а.с.46 кримінальної справи) та копії листка непрацездатності серії ААН №141606, виданий позивачу ОСОБА_3 про те, що остання лише із 19 лютого 2007 року по 24 лютого 2007 року хворіла та була звільнена від роботи ( а.с.55 кримінальної справи). Разом з тим, позивач ОСОБА_3 16 лютого 2007 року, після 9 години 10 хвилин два уроки фізики, про що свідчить копії із журналів обліку досягнень у навчанні учнів.
Суд критично оцінює покази у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка перебуває у неприязних відносинах з позивачем ОСОБА_3, стосовно того, що вона 16 лютого 2007 року була у СШ №7 м. Борислав, де працює вчителем, і цього дня бачила позивача ОСОБА_3, в якої не було ніякого почервоніння обличчя частково спростовуються актом судово-медичного дослідження №220 від 19 лютого 2007 року та висновком експерта №288 від 30 березня 2009 року, в яких зазначено, що у ОСОБА_3 малось тілесне ушкодження у вигляді синця на правій щоці, яке по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Аналогічно частково спростовуються актом судово-медичного дослідження та висновком експерта покази у судовому засіданні свідка ОСОБА_10, яка показала, що 21 лютого 2007 року вона у магазині зустрілася з позивачем ОСОБА_3 і у неї ніякого почервоніння на обличчі не було.
Крім цього, суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, так як вони не мають ніякого значення для правильного вирішення даної справи.
Оцінюючи вищезазначені обставини, суд вважає, що вина відповідача не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, згідно ст.. 62 Конституції України, тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, у випадку посилання позивача на обставини, що протиправними діями відповідача їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду, обов’язок по їх доведенню, згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, покладений на позивача, однак остання не представила суду докази, які б ствердили факт заподіяння матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.
Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлено підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачки, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Керуючись ст.. 62 Конституції України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином – відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області.
Головуючий : Слиш А.Т.