Справа № 2 – 310/ 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
7 червня 2010 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Слиша А.Т..
при секретарі - Шетерляк М.Є.
з участю позивача - ОСОБА_1.
адвоката . ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору, суд, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача, третьої особи про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору.
Позовні вимоги мотивує тим , що між ОСОБА_4 та акціонерним банком «Брокбізнесбанк» було укладено 22 листопада 2006 року кредитний договір № 373/Б на суму 22000 доларів США терміном до 21 листопада 2009 року, зі сплатою 14 відсотків в доларах США за користування позикою. Додатковим договором № 1 від 20 лютого 2007 року ліміт відклично - поновлюваної лінії було збільшено до 25000 доларів США та змінено графік погашення кредиту. Додатковим договором № 2 від 11 серпня 2008 року відсоткову ставку за користування кредитом було підвищено до 16 відсотків річних у доларах США. Дані договори від імені ОСОБА_5 підписувались позивачем ОСОБА_1, згідно довіреності, що посвідчена приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І.
У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, який було укладено ОСОБА_4 , між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки нежилого приміщення загальною площею 167, 5 кв.м. від 23 листопада 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. за реєстровим № 2249 та ним же була накладена заборона відчуження №2250 нежилого приміщення загальною площею 167, 5 м.кв. що знаходиться в АДРЕСА_1. За цим договором в іпотеку відповідачу передавалось відповідачу нерухоме майно – не житлова будівля магазину №10, загальною площею 167, 5м.кв. позначені в плані літ. „А-1”, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Не житлова будівля знаходиться на земельній ділянці несільськогосподарського призначення, придбаній за договором купівлі- продажу земельної ділянки. 22 лютого 2008 року було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. за реєстровим № 457.
За спірним кредитним договором третя особа ОСОБА_4 кредит у сумі 25000 доларів США отримав. Через порушення графіку погашення основного боргу відповідач достроково припинив дію вищезазначеного договору та звернувся до позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості та збитків на суму 198414 грн. 77 коп. Справа розглядається Бориславським міським судом.
Позивач вважає, що кредитний договір № 373/Б від 22 листопада 2006 року між відповідачем та ОСОБА_4 є таким, що не відповідає вимогам цивільного законодавства, яке діяло на момент його укладання. А тому є не дійсним з моменту його укладання. Відповідно до ст.99 Конституції України, норми якої мають пряму дію «Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України».
Згідно вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання за договором (угодою) має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Іноземна валюта, як засіб платежу (зокрема за зобов'язаннями) відповідно до ч. 2 ст. 192, ч.З ст. 533 ЦК України може використовуватись лише в випадках, порядку та умовах встановлених Законом. Тобто виконання зобов'язання в іноземній валюті можливе, тільки тоді, коли у кредитному договорі визначено грошовий еквівалент валюти позиченої. Здійснено відповідне перерахування на валюту України - гривню.
У спірному кредитному договорі не має жодного посилання про те, що видана позичальнику суму у 22000 доларів США є еквівалентною відповідній сумі у національній валюті - гривні. Здійснено відповідне перерахування. Також таке перерахування відсутнє і у додатковому договорі № 1 до спірного кредитного договору № 373/Б від 20 лютого 2007 року.
Все це не відповідає також і вимогам щодо валютних операцій що визначені Декретом Кабміну України «Про систему валютного регулювання та ст.. 35 Закону України «Про національний банк».
Крім того згідно до довіреності, що видано на позивачку ОСОБА_1 третьою особою ОСОБА_4 від 11.01.2006 року ВСО № 352873, не вповноважено позивачку вносити будь-які зміни у кредитні угоди. На вимогу банку позивачем було підписано додатковий договір № 1 до кредитного договору № 373/Б від 22 листопада 2006 року, за яким суттєво на 3000 доларів США було збільшено кредитну лінію. На думку позивача, підписанням даного додаткового договору нею перевищено повноваження, що надані за довіреністю.
Іпотечний договір від 23 листопада 2006 року, з договором № 372 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Манзієвською Т.С., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу 23 листопада 2006 року, за реестром № 2249 що укладено між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем є похідним від умов спірного кредитного договору, а тому на мою думку позивача, також підлягає визнанню не дійсним з моменту укладання.
В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково пояснила, що спірні договори суперечать нормам Конституції України. Додаткових підстав для визнання недійсним і потечного договору від 23 листопада 2006 року, з договором № 372 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Манзієвською Т.С., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу 23 листопада 2006 року, за реестром № 2249, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, крім того, що останній є похідним від умов спірного кредитного договору, у позивача немає. Просить визнати кредитний договір № 373/Б на суму 22000 доларів США терміном до 21 листопада 2009 року, додатковий договір № 1 від 20 лютого 2007 року, додатковий договір № 2 від 11 серпня 2008 року, і потечний договір від 23 листопада 2006 року, з договором № 372 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, за реєстром №2249 недійсними з моменту укладання.
В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_3 позовні вимоги заперечила, дала пояснення аналогічні викладеним в у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з копії кредитного договору №373/Б від 22 листопада 2006 року, додаткового договору № 1 від 20 лютого 2007 року, додаткового договору № 2 від 11 серпня 2008 року, укладених між ОСОБА_4 та акціонерним банком «Брокбізнесбанк», третій особі по справі ОСОБА_4 було надано споживчий кредит на умовах, передбачених у вищезгаданих правочинах, у розмірі 25 000 (двадцять п’ять тисяч) доларів США. Від імені ОСОБА_4, на підставі довіреності №15 від 11 січня 2006 року діяла його дружина – ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору №373/Б від 22 листопада 2006 року та додаткового договору № 1 від 20 лютого 2007 року. На підставі даної довіреності ОСОБА_1, позивачу у справі, надавались повноваження на укладення, підписання кредитних угод, договорів застави(іпотеки), договорів страхування та проведення розрахунків за укладеними угодами; отримувати кредит та передавати в заставу з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_4 щодо належного йому майна, визначаючи в усіх випадках суми та інші умови на власний розсуд. Цією ж довіреністю ОСОБА_1 уповноважено володіти, користуватись і розпоряджатись майном, що належить ОСОБА_4 та укладати всі передбачені законом правочини (договори).
Відповідно, судом, виходячи із змісту ст.238 ЦК України, не встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 перевищила надані їй повноваження відповідно довіреності №15 від 11 січня 2006 року при укладенні додаткового договору № 1 від 20 лютого 2007 року. Крім цього, підписання додаткового договору № 2 від 11 серпня 2008 року самим ОСОБА_4, в порядку ст.241 ЦК України, свідчить про схвалення останнім попереднього правочину - додаткового договору № 1 від 20 лютого 2007 року.
Для забезпечення виконання основного зобов’язання, що випливає з вищезгаданого кредитного договору, було укладено 23 листопада 2006 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 іпотечний договір. Крім цього 22 лютого 2007 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1В був укладений договір №372 про внесення змін та доповнень до вищезгаданого договору іпотеки. Відповідно зазначені правочини іпотеки посвідчені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. та зареєстровано в реєстрі за №2249 (2006 рік) та відповідно в реєстрі за №457 (2007 рік).
Відповідно довідки АА №207371 з ЄДРПОУ та установчих документів публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» є правонаступником акціонерного банку «Брокбізнесбанк».
Позивач ОСОБА_1 в порядку ст..215 ЦК України, як заінтересована особа, заперечує дійсність зазначених вище правочинів і просить визнати суд їх недійсними.
Відповідно ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою –третьою, п’ятою та шостою ст..203 ЦК України.
Суд не вбачає підстав визнання недійсності правочинів: кредитного договору №373/Б від 22 листопада 2006 року, додаткового договору № 1 від 20 лютого 2007 року, додаткового договору № 2 від 11 серпня 2008 року, укладених між ОСОБА_4 та АБ «Брокбізнесбанк», що не відповідають вимогам цивільного законодавства, яке діяло на момент їх укладення так як предметом даних правочинів була надання споживчого кредиту у доларах США без визначення грошового еквіваленту у грошовій одиниці України.
Виходячи із змісту ст..192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленим законом.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 524 ЦК України, що зобов'язання за договором (угодою) має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Іноземна валюта, як засіб платежу може використовуватись лише , коли у кредитному договорі визначено грошовий еквівалент валюти позиченої. Саме у ч.2 вищезгаданої норми зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Виходячи із змісту ст.533 ЦК України - грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Однак в грошових зобов’язаннях може бути визначений інший порядок встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст..2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти визначаються як гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статтями 47 та 49 даного Закону визначено операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»
На момент видачі спірного кредиту Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» діяла Банківська ліцензія №138 від 3 грудня 2001 року та дозвіл №138-1 від 3 грудня 2001 року та додатку до дозволу №138-1, яка надала право відповідачу у справі здійснювати банківські операції з валютними цінностями, в тому числі залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Судом не встановлено підстав визнання недійсності іпотечного договору від 23 листопада 2006 року та договору №372 про внесення змін та доповнень до вищезгаданого договору іпотеки, укладених між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 і посвідчені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. та зареєстровано в реєстрі за №2249 (2006 рік) та відповідно в реєстрі за №457 (2007 рік).
Керуючись ст.ст. 192, 217, 238, 241, 533, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № 373/Б від 22 листопада 2006 року, додаткового кредитного договору №1 від 20 лютого 2007 року №1 до кредитного договору №373/Б від 22 листопада 2006 року, додаткового кредитного договору №2 від 11 серпня 2008 року до кредитного договору №373/Б від 22 листопада 2006 року, укладені між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 та іпотечного договору від 23 листопада 2006 року, договір №373 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 22 лютого 2007 року, укладеного між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 – відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області.
Головуючий: Слиш А.Т.