ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2006 Справа № А30/92
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Стуковенковій Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер” на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради, м. Дніпропетровськ
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Індустріальна районна у місті ради
про зобов’язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
10.03.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер” (далі ТОВ “Майстер”) про зобов’язання виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради організувати та провести закінчення ремонту дороги по вул. Байкальській м. Дніпропетровська. Свої вимоги позивач мотивував тим, що пропозицію відповідача, викладену у листі від 10.06.2004р., ТОВ “Майстер” перерахувало на рахунок громадської організації “Рада директорів Індустріального району” 30000гр., які призначалися для ремонту вказаної ділянки дороги. Крім того, позивач є платником податку з власників транспортних заходів. Але виконком Індустріальної райради обов’язки по ремонту доріг не виконує, в зв’язку з чим позивач просив зобов’язати відповідача виконати вказані дії у розумні строки за рахунок виконкому.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою ТОВ “Майстер” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права, просило рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив, що суд дійшов неправильного висновку про те, що перераховані позивачем кошти є благодійним внеском і що у відповідача не виникло обов’язку здійснювати ремонт дороги.
Апеляційну скаргу позивач просив розглянути у відсутність свого представника.
Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті ради та третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання, призначене для розгляду скарги не направили, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників сторін та третьої особи, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Майстер” на підставі листа від 10.06.2004р. №18/1-492, підписаного головою Індустріальної районної ради та головою правління громадської організації “Рада директорів Індустріального району”, перерахувало на рахунок останньої 30000гр. (а.с.17,19). При цьому, як в тексті листа №18/1-492, так і в платіжному дорученні позивача зазначено, що вказана сума є благодійним внеском, який робиться ТОВ “Майстер” із метою його подальшого використання для ремонту дороги по вул. Байкальській м. Дніпропетровська. Таким чином, між позивачем, ініціаторами звернення про надання фінансової допомогу і набувачами благодійної допомоги, виникли правовідносини що регламентуються Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”. З матеріалів справи (а.с.18) вбачається, що в межах благодійних внесків, перерахованих позивачем та іншими юридичними особами, було здійснено певні роботи з ремонту дороги по вул. Байкальській. Але питання, пов’язані із використанням набувачами благодійної допомоги благодійних внесків не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки для розгляду таких спорів встановлено інший порядок судового провадження, а тому колегія суддів не входить в обговорення питання про те, чи є підстави вважати, що благодійну допомогу було використано відповідачем неналежним чином.
Крім того, свої вимоги позивач обґрунтовував також тим, що відповідач, як виконавчий орган місцевого самоврядування, повинен здійснити дії по ремонту дороги, оскільки відповідно до приписів Законів України “Про автомобільні дороги” та “Про місцеве самоврядування” районні у місті ради є власниками автомобільних доріг.
При розгляді цієї частини позовних вимог колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004р. (а.с.88) до повноважень районних у місті рад віднесено, крім іншого, організація реконструкції та ремонту шляхів на території району.
Згідно з ч2 ст.64 Закону України “Про місцеве самоврядування” районні у містах ради самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Із урахуванням обсягів фінансування, ремонт дороги за рахунок місцевого бюджету по вказаній вулиці до плану ремонту не включався, про що позивача було повідомлено відповідним листом (а.с.23). Таким чином, діючи у межах наданих Законом України “Про місцеве самоврядування” повноважень, органи місцевого самоврядування скерували бюджетні кошти на ремонт та реконструкцію інших ділянок дороги. Пріоритетні напрямки використання бюджетних коштів, в тому числі і спрямованих на ремонт доріг, знаходиться у виключній компетенції відповідної райради, а тому суд не вправі втручатися у діяльність відповідача з цього питання і самостійно визначати які саме ділянки дороги повинні бути відремонтовані в першу чергу в межах бюджетних можливостей районної ради.
Враховуючи наведене та те, що позивачем не доведено його твердження про те, що кошті місцевого бюджету відповідач повинен був витрачати саме для закінчення ремонту дороги, що знаходиться по вул. Байкальській, суд першої інстанції зробив правильний висновок, про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає відсутніми підстави передбачені ст.201-202 КАС України для скасування чи зміни постанови місцевого суду.
Керуючись ст.196,198,200 КАС України суд, -
У Х В А Л И В :
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер” – без задоволення.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі одного місяця шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський
Ухвалу оформлено відповідно
до вимог п.3.ст. 160 КАСУ
04.09.2006 р.