Справа № 22-125\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Кузьмін О.В.
Категорія 21 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
8 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатолі Т.Г.
суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Фік К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Донецька залізниця"(далі ДП "Донецька залізниця"), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області (далі Фонд соціального страхування) про зміну запису в акті про нещасний випадок на виробництві за апеляційною скаргою позивача і ДП „Донецька залізниця" на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 5 грудня 2006 року,
встановила:
У серпні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров"я.
У жовтні і грудні 2006 року ОСОБА_1. змінив свої позовні вимоги.
Зазначив, що 19 березня 2005 року з ним на виробництві стався нещасний випадок і він отримав відкритий оскольчатий перелом двох пальців правої руки. За цим фактом було складено акт, що випадок не пов"язаний з виробництвом, однак за позовом прокурора акт було скасовано рішенням суду і зобов"язано підприємство скласти акт за формою Н-1. Він не згоден зі змістом акту в частині обставин справи, причин нещасного випадку і визнання його винною особою у нещасному випадку. Просив внести зміни до пунктів 6,7 і 10 акту за формою Н-1 від 23 травня 2006 року і виключити з нього посилання на те, що він самовільно покинув робоче місце, допустив необережність і винен у нещасному випадку.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 5 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов"язано Донецьку залізницю внести зміни до п.6 акту за формою Н-1 від 23 травня 2006 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про внесення змін до п.7 і п.Ю акту відмовлено. Стягнуто з Донецької залізниці на користь держави судовий збір 8 грн.50 коп. витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи 7,5 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення скасувати і справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі Донецька залізниця просить рішення скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.
-2-
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника ОСОБА_2., представників ДП "Донецька залізниця" Латишева СВ., Омельченко В.М., Кулік Л.В., які доводи своїх скарг підтримали, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ДП "Донецька залізниця" не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, крім іншого невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1. працював електрозварювачем ручного зварювання вагонного депо ст. Волноваха. 19 березня 2005 року вранці ОСОБА_1. отримав від майстра ОСОБА_3. завдання на виконання зварювальних робіт вагонів, що знаходилися на першій і другій нитках вагоноскладального цеху вагонного депо ст. Волноваха. У зв"язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1. перейшов до четвертої ремонтної нитки, де на четвертій кришці люку одного з вагонів працював електрозварювач ОСОБА_4. ОСОБА_1. поклав руку на основу стійки проміжкової балки цього вагону і в цей час відкрита і несправна третя кришка люка вагону почала рухатися, захлопнулася і вдарила по руці позивача. Внаслідок цього ОСОБА_1. одержав відкриті багатооскольчаті переломи основної фаланги першого пальця і другої п'ясної кістки правої кисті, численні ушиблені рани кисті, здавлювання правої кисті і знаходився на стаціонарному лікуванні з 19 березня 2005 року до 5 квітня 2005 року.
За фактом травмування ОСОБА_1. 23 травня 2006 року була складно акт за формою Н-1, в пунктах 7 і 10 якого зазначено, що основною причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого, який допустив дію на нього небезпечного виробничого фактору і потерпілий є особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці.
Згідно довідки МСЕК від 20 вересня 2006 року ОСОБА_1. визначено 20% втрати професійної працездатності безстроково.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виключення з акту від 23 травня 2006 року даних про те, що ОСОБА_1. самовільно залишив робоче місце і визнав необхідність переміщення позивача по виробничій ділянці за технологічною необхідністю.
Рішення суду в цій частині є законним і обгрунтованим.
Між тим, відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову про виключення з пунктів 7 і 10 акту від 23 травня 2006 року посилань на те, що нещасний випадок стався внаслідок необережності з боку позивача і він є особою, яка порушили правила охорони праці, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. не виконав вимоги ст.14 Закону України "Про охорону праці" (далі Закон), що привело до нещасного випадку.
З висновками суду погодитися не можна.
-3-
Згідно ст.22 Закону України „Про охорону праці", роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Згідно ст.14 зазначеного Закону працівник зобов'язаний:
дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
З акту від 23 травня 2006 року вбачається, що перед нещасним випадком ОСОБА_1. підійшов до ОСОБА_4., який проводив зварювальні роботи на вагоні в технологічній ямi по четвертій нитці. Коли ОСОБА_1. поклав руку на основу стійки проміжкової балки цього вагону, ОСОБА_4. в цей час підбивав планку на четвертій кришці люку і при цьому відчинена і несправна третя кришка люка почала рухатися і вдарила ОСОБА_1 по руці (а.с. 13-14).
Цих обставин відповідач не спростував.
З Інструкції по охороні праці № 29 для електрозварювачів ручної звари вбачається, що електрозварювачі не повинні допускати відступу від технологічних норм і зобов"язані своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва цеху.
Однак, дані про те, що ОСОБА_1. діяв всупереч вимогам цієї Інструкції і ці його дії знаходяться у причинному зв"язку з наслідками, які сталися, в справі відсутні.
З урахуванням обставин справи та вимог закону, колегія дійшла висновку, що відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_1. проявив особисту необережність та порушив вимоги законодавства про охорону праці, які призвели до нещасного випадку.
За таких обставин, рішення суду в частині відмови у позові ОСОБА_1. про внесення змін до пунктів 7 і 10 акту про нещасний випадок від 23 травня 2006 року, як таке, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, підлягає скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог позивача і виключенням з акту посилань на те, що основною причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого, який допустив дію на нього небезпечного виробничого фактору і він є особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці.
Оскільки з пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок стався з позивачем в робочий час, на виробничій ділянці вагонного депо, то доводи апеляційної скарги ДП „Донецька залізниця" про те, що у позивача не було технологічної необхідності переходити на іншу дільницю є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у
-4-
справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки ОСОБА_1. звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду його позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у зв"язку з нещасним випадком, у суда не було підстав для розгляду цих позовних вимог в даному судовому засіданні і тому висновки суду про залишення без розгляду позову в цій частині відповідають вимогам процесуального права.
Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 і ДП „Донецька залізниця" висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 5 грудня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про внесення змін до пунктів 7 і 10 акту про нещасний випадок на виробництві від 23 травня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.
Виключити з пункту 7 акту про нещасний випадок на виробництві від 23 травня 2006 року "Причини нещасного випадку" слова „особиста необережність потерпілого, який допустив дію на нього небезпечного виробничого фактору" і з пункту 10 цього акту „Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці" слова „ОСОБА_1 - Закону України „ Про охорону праці"ст.14".
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.