УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22ц-85/2007                         Головуючий у 1 інстанції Богуславська LA.

Категорія 18                                  Доповідач Баркова Л.Л

22 лютого 2007 року    

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду  Донецької області в складі: головуючого Песоцької Л.І. суддів Трушкова М.М., Баркової Л.Л. при секретарі: Стрілецькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційнии банк; „ПриватБанк" про стягнення суми за договором вкладу за апеляційною скаргою  відповідача на рішення   Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 грудня 2006 року

встановила :

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 5 грудня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1. З ЗАТ КБ' Приватбанк" на її користь з стягнуто заборгованість по вкладам в розмірі 3030000грн., проценти за користуванням вкладом 1101882 грн.20 коп., 3% річних за прострочення зобов'язань 402106 грн.25 коп., а всього 4533988 грн.45 коп. та на користь держави 1700 грн. В іншій частині позову відмовлено.

                      В апеляційній скарзі відповідач  просить рішення суду скасувати, постановити

нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що обставини, які мають значення для справи і які суд вважав встановленими недоведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно з"ясовані, неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Крохмальову Л.П., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представників позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3. які просили її відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи справу і задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що укладені між сторонами договори відповідають вимогам закону і підписані повноважною особою, директором Маріупольської філії ЗАТ КБ „ПриватБанк" Кудіновою Т.М., яка діяла на підставі довіреності ЗАТ КБ „ПриватБанк", та що позивачкою доведено факт передачі валютних коштів головному бухгалтеру ОСОБА_4. для передачі у касу банку, а тому    відповідач    має виконати

2

зобов'язання за цими договорами,   з урахуванням      встановлених   договорами розміру процентів за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.4 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив про права та обов"язки осіб, які не брали участі у справі.

Як вбачається зі справи, звертаючись до суду з даними позивними вимогами позивачка надала чотири договори про строкові спеціальні депозитні вклади: №№334, 335 від 1 квітня 2001 року, №202 від 21 серпня 2001 року, №927 від 11 вересня 2001 року на загальну суму внесків 600000 доларів СІНА, підписаних директором Маріупольської філії „ПриватБанк". Згідно з цими договорами вкладник ОСОБА_1. була зобов"язана внести в касу Банку готівкою, відповідно: 180000, 320000,50000,50000 доларів США, а після надходження їх в касу, Банк з6бор"язався нараховувати проценти.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилалася на те, що позивачка не укладала з банком вказані договори депозитних вкладів і не вносила в касу зазначені в них суми. Оскільки оформленням договорів займалась директор Кудінова Т.М., а внески за договорами передавались особисто головному бухгалтеру ОСОБА_4., відносно яких порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України і не розглянуто, просила притягнути їх до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача.

Суд першої інстанції відмовив відповідачу в задоволенні клопотання. Між тим, в рішенні суду послався на обставини укладення спірних договорів з Кудіновою Т.М. та про передачу коштів ОСОБА_4., які не були притягнуті до участі у справі.

Позивачка ОСОБА_1. посилалася на те, що в Маріупольській філії ПриватБанку знаходилися грошові внески її померлого чоловіка, який перевів на її ім"я 500000 доларів США і у квітні 2001 року вона внесла їх в Банк за двома договорами №№334,335.

Представник відповідача заперечувала про наявність вкладів на вказану суму як на ім"я позивачки, так і на ім"я її чоловіка, посилаючись на те, що в процесі перевірки фінансової діяльності Маріупольської філії ЗАО КБ „ПриватБанк" було встановлено, що 500000 доларів США від них до банку не надходили і не приходувалися, що договори за №№334, 335 укладені у вихідний день,-1.04.2001 року, а ОСОБА_1. визнано цивільним позивачем у кримінальній справі на суму 600000 доларів США.

Проте, без належної перевірки доводів сторін про те, якими документами підтверджується укладання договорів депозитних вкладів та внесення за ними грошових сум суд постановив рішення по суті на поясненнях одної позивачки.

3

Як вбачається із всіх зазначених договорів вони укладалися строком на один рік і пролонгація їх передбачалася у разі якщо вкладник не заявить вимог про видачу вкладів.

Із пояснень позивачки, її представників вбачається, що проценти вона отримувала від ОСОБА_4 до жовтня 2001 року за договорами №№ 334,335,202, а за договором № 927 взагалі не отримувала.

Із пояснень представника відповідача вбачається, що у разі коли вкладник не заявляє вимог про видачу строкового вкладу по закінченні строку, договір вважається пролонгованим на інших умовах, які повинні встановлюватися банком самостійно. Таких процентних ставок Банк не встановлював.

Між тим, судом першої інстанції без наведення обґрунтувань проценти за користування вкладів стягнуто на користь позивачки з жовтня 2001 року в розмірах, зазначених в договорах, а починаючи з першого січня 2004 року до жовтня 2006 року заставками НБУ. За цей же період стягнуто 3% річних за прострочення грошового зобов"язання.

Таким чином, оскільки розглянувши справу у відсутності Кудінової Т.М. та ОСОБА_4, суд вирішив питання про їх права і обов'язки, чим порушив вимоги процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази та обставини, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 303, 307, 311   ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу   ЗАТ КБ „Приватбанк"  задовольнити частково.    Рішення Жовтневого районного суду   міста Маріуполя Донецької області

від 5 грудня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж

суду.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена

протягом двох місяців з дня набрання законної шляхом подання касаційної скарги

безпосередньо до Верховного Суду України .