Справа № 22а-26 \2007 рік                                            Головуючий у 1 інстанції Гімон М.М.

Категорія 13                                                                            Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА

 Іменем України

22 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого  Ігнатоля Т.Г.

суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Лепеха А.С. розглянувши в судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного управління юстиції, Державної виконавчої служби Донецької області (далі ДВС Донецької області) про стягнення компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою ДВС Донецької області на постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 6 грудня 2006 року,

встановила:

Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 6 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Державної виконавчої служби Донецької області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 1 097 грн. 05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4 124 грн. 13 коп.

В апеляційній скарзі ДВС Донецької області просить рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДВС Донецької області Ященка В.В., який доводи скарги підтримав, думку позивача та його представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з березня 2004 року ОСОБА_1. працював державним виконавцем.

11 жовтня 2004 року його призначено на посаду державного виконавця Іллічівського В ДВС Маріупольського міського управління юстиції. 30 листопада 2005 року позивача звільнено з роботи за п.5 ст.36 КЗпП України у зв"язку з переведенням до ДВС Донецької області. На час цього звільнення ОСОБА_1. мав невикористану відпустку протягом 37 днів. З 1 грудня 2005 року позивача призначено на посаду державного виконавця ДВС в Іллічівському районі М.Маріуполя. Наказом начальника ДВС Донецької області від 17 липня 2006 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням з 24 липня 2006 року. При звільненні позивача йому не виплачена компенсація за невикористану відпусту за час роботи в Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що оскільки Донецьке обласне управління юстиції та Державна виконавча служба Донецької області діють   і фінансуються Міністерством юстиції України, а   при звільнення позивача   з

2

посади державного виконавця ДВС в Іллічівському районі М.Маріуполя 24 липня 2006 року з ним не було проведено розрахунку за невикористану відпустку, то Державна виконавча служба Донецької області повинна виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за затримку розрахунку.

З висновками суду не можна не погодитися.

Згідно з вимогами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч.І ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи і пояснень сторін, на час звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця ВДВС Іллічівського району Маріупольського міського управління юстиції 30 листопада 2005 року, позивач за період з 10 березня 2004 року до 30 листопада 2005 року не використав 37 днів основної відпустки і компенсація за невикористану відпустку йому не виплачувалася (а.с.ЗЗ).

З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що оскільки позивач протягом 2004-2006 року фактично виконував свої обов'язки державного виконавця, незалежно від реорганізації структурних підрозділів Міністерства юстиції України, виплата компенсації за невикористану відпустку і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні повинна проводитися органом, який проводив звільнення позивача з займаної посади.

Рішення суду в частині визначення компенсації за невикористану відпустку, строку та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

- Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін і наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і обгрунтовано стягнув з Державної виконавчої служби Донецької області на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

З урахуванням пояснень сторін, наданих та безпосередньо досліджених судом доказів колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ДВС Донецької області про те, що питання про виплату компенсації за невикористану відпустку повинно вирішувати Донецьке обласне управління юстиції, що ДВС Донецької області не має підстав для сплати позивачу компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку, що в ДВС немає спеціального рахунку для виплати сум за рішення суду.

Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачем не надано.

Рішення суду постановлене на підставі ст.83,116,117 КЗпП України, відповідає положенням Закону України "Про відпустки" та вимогам ст. 10,60,213,214 ЦПК України і підстав для його скасування немає.

3

Відповідно до ст. 3 08 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 195,199,200 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Донецької області відхилити.

Постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 6 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Вищого адміністративного Суду України.