Справа № 22ц-174\2007 рік                                      Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 18                                                                           Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА

 Іменем України

22 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого  Ігнатоля Т.Г.

суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Лепеха А. С. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення   суми за договором позики     за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 листопада 2006 року,

встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду М.Маріуполя від 29 листопада 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь позивачки суму боргу 5 050 грн., судові витрати на суму 81 грн. В решті позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та відшкодування судових витрат, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача -ОСОБА_3., який доводи скарги підтримав, заперечення позивачки та її представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 4 серпня 1994 року до березня 2006 року. 26 вересня 2005 року між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1. передала, а ОСОБА_2. отримав у борг 1000 доларів США. На підтвердження договору ОСОБА_2. передав позивачці розписку.

Ці обставини підтверджуються поясненнями відповідача в суді першої інстанції про те, що гроші від ОСОБА_1. він отримував, що він власноручно написав розписку про повернення боргу до 1 січня 2006 року, але своєчасно гроші не повернув.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1. є обгрунтованими.

Висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або  таку ?& кількість речей того ж роду та

2

такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Діючим законодавством передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що перебування сторін у шлюбі не є перешкодою для укладення договору позики, що ОСОБА_2. не виконав умови грошового зобов"язання  і тому сума позики підлягає стягненню з нього на користь позивачки.

Частково не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2. в апеляційній скарзі посилався на те, що він згоден повернути позивачці половину суми боргу з урахуванням того, що вони перебували у шлюбі.

Між тим, з пояснень позивачки вбачається, що сімейні відносини з ОСОБА_2. вони припинили в 2004 року, проживали окремо, сумісного бюджету не вели.

Більш того, з позовної заяви ОСОБА_2. про поділ спільного майна вбачається, що на час укладення договору позики вони з ОСОБА_1. сімейні відносини не підтримували, він став проживати за іншою адресою. Питання про поділ грошових коштів в сумі 1000 доларів США в позовній заяві не заявлялися.

Доказів того, що ці гроші були сумісним майном подружжя відповідач суду не надав і тому посилання в апеляційній скарзі на те, що суду слід було стягнути з нього тільки 2 525 грн. є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2. висновків суду  не спростовують.

Рішення суду постановлене на підставі   норм матеріального права, відповідає

      вимогам ст. 10,60,213,214 ЦПК України і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу   ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.