УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -3939/10                   Головуючий у суді 1-ї інстанції:   Баренко С.Г.

Категорія 44                                           Доповідач: Рафальська І.М.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                               Іменем України

13 жовтня 2010 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах    апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

    суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

    при секретарі  Пюрі Г.В.,

    з участю позивачки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Житомирського РВ УМВС в Житомирській області про визнання таким, що втратив право на користування жилим приміщенням та скасування його реєстрації в ньому за апеляційною скаргою         ОСОБА_3 на рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 23 квітня 2010 року,

                                                                в   с т а н о в и л а :

У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначала, що у 1992 році одружилася з відповідачем і він, як член її сім'ї зареєструвався в будинку АДРЕСА_1. У 2002р. вони розлучилися і відповідач змінив місце проживання та переїхав до батьків. Потім одружився з ОСОБА_4 і жив у неї. Незважаючи на зміну місця проживання відповідач залишився зареєстрованим у вищевказаній квартирі.

Рішенням Житомирського райсуду від 8.07.2004р. було задоволено її позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на житло та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27.09.2004р., дане рішення райсуду було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні її позову, а позов ОСОБА_3 було задоволено.

Проте, одержавши ключі від вхідних дверей спірного будинку, відповідач в нього не вселився. Починаючи з 2007р. він у спірному житлі не з'являвся, його речей у квартирі немає, комунальні платежі не сплачує, проживає у своєї матері.

Просила визнати відповідача таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1, оскільки він не проживає в ньому більше шести місяців без поважних причин.

У квітні 2010 року позивачка уточнила позовні вимоги (а.с.83) і вказала, що відповідач був відсутнім у спірному житлі з 11.01.2008р. по 12.08.2009р.

 Крім вищевказаної вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на житло, просила скасувати його реєстрацію в ньому.

Рішенням Житомирського райсуду Житомирської області від 23 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1. Зобов'язано Житомирський РВ УМВС України в Житомирській області скасувати його реєстрацію в ньому.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2; посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і не підтверджені належними доказами; зазначає, що суд не взяв до уваги те, що він не проживає у спірному будинку з поважних причин через неправильну поведінку позивачки і її брата ОСОБА_5, який проживав у будинку з дружиною, а квартира є двокімнатною. ОСОБА_5 перестав проживати у будинку з 23.05.2009р., після його затримання у будинку залишилася проживати його дружина, і до подачі позову позивачкою залишалось неповних 3 місяці, а не 6 місяців. Він не міг проживати у спірній квартирі, оскільки боявся за своє життя і здоров'я, іншого житла у нього немає.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 більше шести місяців без поважних причин.

Проте, з таким висновком не можна погодитись з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, у спірному будинку (двокімнатна квартира 35,4 кв.м.) зареєстровані: позивачка, брат-ОСОБА_5, син ОСОБА_6 1992р.н. та відповідач по справі.

Рішенням Житомирського райсуду Житомирської області від 8 липня 2004 року (а.с.5) у задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом надання ключів відмовлено за безпідставністю. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житлом, задоволено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2004 року    (а.с.6-7) вищезгадане рішення райсуду скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключі від спірного будинку, а у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житлом, відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

З акту державного виконавця від 11.01.2008р.( а.с.27) видно, що  рішення суду виконано - позивачкою передано ОСОБА_3 ключі від спірного будинку.

Позивачка у своїй уточненій позовній заяві стверджувала,  що відповідач не проживає у спірному будинку саме з 11.01.2008р.по 12.08.2009р. - часу подачі позову.

 Вироком Житомирського райсуду Житомирської області від 2 липня 2009 року, ОСОБА_5 - брат позивачки, який зареєстрований та проживав у спірному будинку - був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 ч.1 ст.115 ч.1КК України ( замах на умисне вбивство ОСОБА_3) та призначено йому покарання за вказаний злочин у вигляді 7 років позбавлення волі.

З цього вироку видно, що ОСОБА_5 був затриманий 23 травня 2009 року (а.с.133).

 Із наведеного видно, що ОСОБА_3 з 11.01.2008р. до 23.05.2009р. - часу затримання ОСОБА_5 -  не міг проживати у спірному будинку з вищевказаних поважних причин - неприязних відносин  з братом позивачки і,  відповідно, з позивачкою.

За таких обставин, коли суду не надано доказів про відсутність відповідача у спірному будинку більше шести місяців без поважних причин у вказаний позивачкою  

                                                                  -2-

період,  рішення райсуду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

    Керуючись ст.ст. 71 Житлового кодексу України,  209, 303, 304, 307, 309, 314, 315, 316 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                  в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  задовольнити.

    Рішення  Житомирського райсуду Житомирської області від 23 квітня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Житомирського РВ УМВС в Житомирській області про визнання       ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням та скасування його реєстрації в ньому відмовити.

    Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України  протягом 20 днів.

Головуючий:                                                  

Судді: