№11-512/10 Головуючий у 1 інстанції Галушка О.Г.
ч.2ст.289, ч.3 ст.190 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 22 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого – судді – Опейди В.О.,
суддів - Матата О.В., Міліщука С.Л.,
з участю прокурора – Смолюка Б.С.,
засудженого – ОСОБА_2,
захисника – ОСОБА_3,
потерпілих – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 та помічника прокурора міста Нововолинська на вирок Нововолинського міського суду від 05 серпня 2010 року, яким, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює водієм у приватного підприємця ОСОБА_5, не судимий згідно ст.89 КК України, засуджений за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200000 (двадцять тисяч) гривень.
ОСОБА_2 визнано невинним і виправдано по суду в обвинуваченні за ч.3 ст.190 КК України через відсутність в його діях складу цього злочину.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній – підписка про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 16 лютого 2009 року близько 19 години, знаходячись на вулиці Грушевського, що у місті Нововолинську з корисливою метою, відкрито всупереч волі потерпілого ОСОБА_6 незаконно заволодів його мотоциклом марки «МХ 200F» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 6000 грн.
Крім цього, ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачувався у тому, що він в травні 2008 року в м. Нововолинську, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, з метою заволодіння правом на автомобіль «АУДІ А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, належний ОСОБА_4 на підставі довіреності НОМЕР_6 від 22.02.2008 р. виданої ОСОБА_7, на право користування та розпорядження вищезазначеним автомобілем, який в свою чергу мав право розпоряджатись вказаним автомобілем на підставі довіреності НОМЕР_5 від 04.07.2007 р. виданої власником транспортного засобу ОСОБА_8, увійшовши в довіру та під приводом сприяння в продажу автомобіля ОСОБА_4, заволодів грошима останнього в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 5050 гривень України. В подальшому ОСОБА_2 переконав ОСОБА_4 оформити довіреність на нього, після чого ОСОБА_7, який мав право на видачу відповідних документів на вказаний автомобіль, за вказівкою ОСОБА_4, видав довіреність НОМЕР_7 від 14.05.2008 р. ОСОБА_2 оформивши за проханням останнього на його брата ОСОБА_9 з правом користування та розпорядження вищевказаним автомобілем, ринкова вартість якого, згідно висновку автотоварознавчої експертизи №02 від 15.04.2009 р. становить 109319,76 грн. Після цього ОСОБА_2 продав даний автомобіль невстановленій особі, а виручені від продажу кошти та 1000 доларів США привласнив та потратив на власні потреби, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду у великих розмірах на загальну суму 114369,76 грн.
У поданій на вирок апеляції і доповненні до неї потерпілий ОСОБА_4, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що відсутність документального підтвердження цивільно-правових відносин з ОСОБА_2 є доказом наявності шахрайства в діях останнього. Просив постановити новий вирок яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.190 КК України та призначити покарання в межах санкції даної статті.
В своїй апеляції помічник прокурора м. Нововолинська, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок Нововолинського міського суду відносно ОСОБА_2 скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м’якості та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону (застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню). Вважає показання ОСОБА_4 послідовними і відносини з ОСОБА_2 у нього були нормальні, а отже підстав оговорювати не було. Зазначає, що судом безпідставно виключено з обвинувачення кваліфікуючу ознаку – «застосування насильства» за ч.2 ст.289 КК України. Не взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2, перед тим як забрати мотоцикл відштовхнув його та наніс удар в груди. Вказує, що судом при призначенні винному покарання не враховано дані про нього, а саме те, що він засуджувався за вчинення тяжкого злочину. Просив справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій прокурора та потерпілого ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляції і просили їх задовольнити, та частково підтримали апеляції один одного, засудженого ОСОБА_2 і його захисника, які подані апеляції заперечили, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляції потерпілого ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції до задоволення не підлягають.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він визнаний винним судом і засуджений, доводиться сукупністю зібраних у справі і ретельно досліджених та перевірених судом в ході проведення судового слідства доказами.
Факт незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом, стверджуються показаннями самого засудженого ОСОБА_2, а також показаннями потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.
Так, з протоколу огляду автомобіля НОМЕР_3, а також мотоцикла НОМЕР_4, вбачається, що на вказаних транспортних засобах виявлені пошкодження, які відповідають перебігу подій.
В ході проведеного слідства у справі встановлено, що після пошкодження дзеркала автомобіля, між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 відбулось з’ясування стосунків. В ході сварки вони шарпали один одного за одяг. Однак, не знайшло свого підтвердження те, що відносно потерпілого була застосована фізична сила з метою незаконного заволодіння транспортним засобом. Наведене ствердили обидва учасники конфлікту.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини у справі суд підставно кваліфікував дії винного за ч.1 ст.289 КК України. Зокрема, застосування насильства щодо потерпілого не знайшло об’єктивного підтвердження в показаннях допитаних осіб, а також висновку судово-медичної експертизи №193 щодо тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_6, які реально не співпадають з вчиненням інкримінованих дій в обвинуваченні ОСОБА_2, і як зазначено у висновку могли утворитись при падінні з мотоцикла.
Показання засудженого, потерпілого, зазначених свідків об’єктивно узгоджуються між собою та з матеріалами справи, підстав сумніватися в їх достовірності немає.
За таких обставин, твердження прокурора в апеляції про неправильність кваліфікації його дій винного за ч.1 ст.289 КК України є безпідставним. Суд вірно кваліфікував його дії за вказаним епізодом як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Дії які інкримінувались ОСОБА_2 як шахрайство вчинене у великих розмірах, не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства у справі. На думку колегії суддів, суд прийшов до вірного висновку про відсутність в діях підсудного зазначеного складу злочину.
З досліджених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що той придбав у користування автомобіль у ОСОБА_13 за довіреністю, фактичним же власником транспортного засобу є ОСОБА_8 Пошуком же двигуна до автомобіля займався ОСОБА_14, а в подальшому ОСОБА_2
Враховуючи наявність у справі документів, що стверджують право володіння зазначеним автомобілем, а також дій які відповідно вчинялись за вказаний проміжок часу не встановлено придбання ОСОБА_2 транспортного засобу, а також не видавалось документів, які б уповноважували його ним розпоряджатись. Разом з тим залишився неспростованим факт передачі ОСОБА_4 грошей за автомобіль і отримання відповідно довіреності на право розпорядження ним виданого на ОСОБА_9 Характер вчинюваних дій був зумовлений і тим, що вказані особи були знайомі між собою не тривалий проміжок часу.
В ході апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що до придбання вказаного автомобіля з ОСОБА_2 відносин не підтримував, знав його тільки візуально.
Зважаючи на характер вчинюваних особами дій щодо автомобіля, а також показання допитаних в ході розслідування підсудного, потерпілого і свідків судом вірно зроблений висновок про відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на протиправне заволодіння чужим майном шляхом обману чи заволодіння довірою.
Не заслуговують на увагу твердження потерпілого ОСОБА_4 у його впевненості на передачу майна та обов’язковості видачі довіреності на автомобіль, зважаючи на вартість самого майна, а також враховуючи на фактично незначний час їх взаємовідносин.
При проведенні досудового слідства у справі, кримінальна справа неодноразово скеровувалась прокурором для проведення додаткового розслідування з метою усунення неповноти слідства.
Оскільки в ході проведення судового слідства у справі вжито всі можливі заходи для встановлення істини у справі в межах висунутого обвинувачення, а тому судом прийняте обґрунтоване рішення про виправдання ОСОБА_2 за ч.3 ст.190 КК України.
У відповідності з ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
У відповідності з даними вимогами закону, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання врахував те, що ним вчинено злочин середньої тяжкості, особу засудженого, який характеризується посередньо, займається суспільно-корисною працею, має на утриманні неповнолітню дитину.
До пом’якшуючих обставин підставно віднесено наявність у ОСОБА_2 тяжкої інфекційної хвороби, а також його молодий вік.
Відповідно до ст.67 КК України суд обтяжуючих обставин покарання винного не встановив.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, і обрав йому покарання у виді штрафу.
Посилання в апеляції на неврахування тяжкості злочину та особи засудженого, зокрема того що він раніше засуджувався за вчинення тяжкого злочину не заслуговує на увагу. Таке твердження не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до положень кримінально-процесуального закону ОСОБА_2 є не судимим, а тому зазначені доводи не можуть бути взяти до уваги.
Виходячи з вищенаведеного підстав для скасування вироку та постановлення нового вироку, або ж направлення справи на новий судовий розгляд з мотивів, наведених в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції потерпілого ОСОБА_4 та помічника прокурора міста Нововолинська залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду від 05 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий /-/ Опейда В.О.
Судді /-/ Матат О.В. /-/ Міліщук С.Л.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Опейда В.О.