У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 30 вересня 2010  року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

             Пшонки М.П.,               Перепічая В.С.,          Романюка Я.М.,-    

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Четверта та Шоста державні нотаріальні контори     м. Дніпропетровська, про розірвання договору довічного утримання та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Четверта та Шоста державні нотаріальні контори м. Дніпропетровська, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину будинку, визнання свідоцтв про право власності на будинок в порядку спадкування та договору довічного утримання частково недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від        12 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що договір довічного утримання, який був укладений між нею та її дочкою – відповідачкою у справі, останньою не виконується, тому просила договір розірвати.

ОСОБА_6, син позивачки, також звернувся до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від      29 грудня 2009 року у задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням  апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року рішення районного суду  скасовано, розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 11 лютого                 1998 року.

    У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування  рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального й процесуального права.    

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2010 року залишити без змін.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

     Пшонка М.П.                     Перепічай В.С.              Романюк Я.М.