У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 8 жовтня 2010  року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

             Пшонки М.П.,               Перепічая В.С.,          Романюка Я.М.,-    

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ в натурі земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання державного акту на земельну ділянку недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від          11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня  2010 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2001 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй належить 53/100 часток будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5 – 47/100 часток цього ж будинку. Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради сторонам у справі передані в загальну часткову власність земельні ділянки, на яких розташовані частки зазначеного будинку, їм видані державні акти. Оскільки добровільно визначити порядок користування земельною ділянкою сторони не можуть, просила задовольнити позов.

ОСОБА_5 пред’явила до суду зустрічний позов про визнання недійсним державного акту на землю, виданий на ім’я ОСОБА_4, визначити порядок користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 10 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року, у задоволенні позовів відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.    

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.    

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня  2010 року залишити без змін.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

     Пшонка М.П.                     Перепічай В.С.              Романюк Я.М.