Справа № 2-180/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2010 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Волощука В.В.
при секретарі Корнєйчук О.В.
з участю:
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представника співвідповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом – недійсними та визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В :
До суду з позовом звернулася позивачка, в якому просить суд визнати свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою від 19.10.1998 року № 3034 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою від 19.10.1998 року № 3021 по яких ОСОБА_4 отримав спадщину після померлої ОСОБА_5 – недійсними та визнати за позивачкою право власності на спадкове майно, що залишилося після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 її матері ОСОБА_5, а саме на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали із підстав викладених у позовній заяві та просять суд задовольнити позовні вимоги повністю мотивуючи тим, що мати позивачки ОСОБА_5 заповітом від 27.03.1990 року спочатку заповідала все своє майно своїм дітям: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, та ОСОБА_7 Але в зв”язку з тим, що позивачка постійно проживала з своєю матір”ю ОСОБА_5, та доглядала її, остання 18.12.1995 року склала новий заповіт відносно свого майна, а саме житлового будинку з усіма прибудовами, який заповідала своїй дочці ОСОБА_1, та який було нотаріально посвідчено виконавчим комітетом Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області за реєстром № 9. Вважають, що заповіт, який було складено ОСОБА_5, пізніше, тобто 18.12.1995 року повністю скасовує заповіт, який мав місце раніше, тобто 27.03.1990 року, і у зв”язку з чим свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, за якими ОСОБА_4, був спадкоємцем спадкового майна померлої ОСОБА_5, слід визнати недійсними, оскільки вони видані особі, яка не мала права на спадкування.
Представник Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області у судове засідання не з”явився, але надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Не заперечує проти задоволення позову позивачки.
Представник відповідача ОСОБА_6, - ОСОБА_3, у судовому засіданні заявлений позов ОСОБА_1, не визнала та надала суду пояснення про те, що дійсно ОСОБА_1, доглядала до дня смерті свою покійну матір ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_5, спадщину прийняв її син ОСОБА_4. Вважає, що ОСОБА_4, прийняв зпадщину законно, а про існування іншого заповіту ОСОБА_4, відомо не було. На даний час ОСОБА_4, помер, але за життя ОСОБА_4, також склав заповіт на користь її довітителя ОСОБА_6, щодо всього свого майна.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки – ОСОБА_5, яка до дня смерті постійно проживала в АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5, виданим Комсомольською сільською радою Олевського району Житомирської області серії НОМЕР_1 від 04.01.1996 року.
Після смерті матері позивачки – ОСОБА_5, залишилося майно, а саме: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, що стверджується копією технічного паспорту на житловий будинок.
За життя ОСОБА_5, 27.03.1990 року, склала заповіт відносно всього майна де б воно не було і з чого б воно не складалося – жилий будинок з усіма прибудовами своїм дітям: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, та ОСОБА_7, що стверджується копією заповіту № 4 від 27.03.1990 року зареєстрованого Комсомольською сільською радою Олевського району Житомирської області.
18.12.1995 року, мати позивачки, склала новий заповіт відносно свого майна, а саме житлового будинку з усіма прибудовами, який заповідала своїй дочці ОСОБА_1, який було нотаріально посвідчено виконавчим комітетом Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області за реєстром № 9.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла і з того часу відкрилася спадщина.
Позивачка є спадкоємцем за заповітом, що стверджується копією заповіту від 18 грудня 1995 року зареєстрованого в реєстрі за № 9.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 27.04.2009 року, встановлено факт відносно складення заповіту 18.12.1995 року, зареєстрованого в реєстрі за № 9 Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області ОСОБА_5, про що відповідно до довідки Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області за № 65 від 18.03.2010 року, в книзі реєстрації нотаріальних дій зроблено запис № 23 від 14.12.2009 року.
На час смерті ОСОБА_5, позивачка постійно проживала з останньою, доглядала свою матір до дня її смерті, проводила поховання ОСОБА_5, і після її сметрі фактично прийняла спадщину та на даний час доглядає за будинком АДРЕСА_1 що стверджується довідкою № 111 від 11.05.2010 року Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області.
Однак при зверненні позивачки із заявою до державного нотаріуса Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області щодо оформлення спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5, позивачці ОСОБА_1, було відмовлено, оскільки на спадкове майно після померлої ОСОБА_5, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 оформлено право власності на Ѕ частини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою за № 3034 від 19.10.1998 року та право власності на Ѕ частини зазначеного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою за № 3021 від 19.10.1998 року по яких ОСОБА_4 отримав спадщину після померлої ОСОБА_5, що стверджується відповіддю державного нотаріуса Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області за № 23 від 05.02.2010 року та відповіддю Коростенського МБТІ Житомирської області за № 126 від 25.01.2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, але за життя ОСОБА_4, 28.07.2000 року, склав заповіт відносно всього майна де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі належну йому Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, разом із земельною ділянкою, наданою для обслуговування цього ж житлового будинку та господарських будівель заповідав ОСОБА_6, що стверджується копією заповіту № 1674 від 28.07.2000 року зареєстрованого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що дані правовідносини врегульовані ст.544 ЦК України (в редакції 1963 року), з якої слідує, що заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву в населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі виконавчого комітету сільської ради, яка вчиняє нотаріальні дії.
Крім того, у статті 548 ЦК України (в редакції 1963 року) зазначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК України (в редакції 1963 року) – визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Із довідки № 1577 від 10.12.2008 року (справа № 2-325/2009 року Олевського районного суду), виданої Комсомольською сільською радою та довідки № 111 від 11.05.2010 року, виданої тією ж сільською радою слідує, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 прийняла будинок та прибудинкові споруди протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та здійснює догляд за будинком.
Разом з тим відповідно до ст.1301 ЦК України (в редакції 2004 року), слідує, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа якій воно видано, не мала права на спадкування, а також і в інших випадках встановлених законом.
Частиною 3 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування” передбачено, що відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді коли особа, якій воно видане не мають права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, порушення у зв”язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб. Тощо.
Враховуючи те, що позивачка є спадкоємцем за заповітом та фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, а саме будинком № АДРЕСА_1 а право власності на спадкове майно належне померлій ОСОБА_5 повністю підтверджене, однак позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв”язку оформленням спадщини особою, яка не мала права на спадкування, а також відсутністю правовстановлюючих документів, які б доводили належність зазначеного вище спадкового майна померлій ОСОБА_5, суд вважає, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані та підлягають задоволенню, так як під час судового розгляду справи було встановлено, що позивачка є дочкою померлої ОСОБА_5, яка своє майно заповідала 18.12.1995 році ОСОБА_1, і у зв”язку з чим позивачка має право, як спадкоємець за заповітом на спадкування спадкового майна за заповітом, оскільки спору відносно недійсності заповіту від 18.12.1995 року не має.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.544, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.1301 ЦК України (в редакції 2004 року), ч.3 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування”, ст.ст.10,11,15,57,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом – недійсними та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.
Визнати свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою від 19.10.1998 року № 3034 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідченого Олевською державною нотаріальною конторою від 19.10.1998 року № 3021 відповідно до яких ОСОБА_4 отримано спадщину після померлої ОСОБА_5 – недійсними.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на спадщину у порядку спадкоємства за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5, яка складається із житлового будинку зі всіма надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1.
Звільнити ОСОБА_1, від сплати судового збору відповідно до п.18 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Стягнути з Комсомольської сільської ради Олевського району Житомирської області 51 грн., судового збору в прибуток держави.
Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :