Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-8742/ 2010 Головуючий у 1 інстанції – Краснопольська Л.П.
Категорія –20 Доповідач - Бубличенко В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
12 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Новоархангельського районного суду від 29 липня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений 19 лютого 2008 року приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу за реєстром № 474.
У апеляційних скаргах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення в зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційних скарг, заперечення на скарги ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
З матеріалів справи вбачається, що позов пред’явлено з тих підстав, що спірна квартира була продана без згоди позивачки, як учасника спільної сумісної власності, а також без дозволу органу опіки і піклування, що порушує права дочки позивачки і ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час продажу квартири була малолітньою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 1 липня 1995 року по 17 січня 2004 року.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме 19 лютого 2008 року, на ім’я ОСОБА_3 була придбана спірна квартира, яка відповідно до ч.1 ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч.1 ст.65).
Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч.3 ст.65).
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідач ОСОБА_3 розпорядився квартирою, яка є спільною сумісною власністю подружжя, без згоди позивачки, тому суд обгрунтовано визнав такий правочин недійсним, виходячи з положень частини четвертої ст.369 ЦК України, згідно з якою правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника, у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, необхідних повноважень на розпорядження спільним майном у ОСОБА_3 не було.
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх цивільних прав, зважаючи на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем.
Обраний позивачкою спосіб захисту свого права на майно, що є спільною сумісною власністю, передбачений законом, зокрема, п.2 ч.2 ст.16 та ч.4 ст.369 ЦК України.
Та обставина, що після придбання квартири ОСОБА_4 зробила в ній ремонт, витративши на це значні кошти, не має правового значення для вирішення даної справи у межах заявлених вимог.
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 подав заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Судом встановлено, що про порушення свого права позивачка дізналася на початку 2009 року. За таких обставин доводи ОСОБА_3 щодо спливу позовної давності суд обгрунтовано визнав безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в межах заявлених вимог з підстав порушення права спільної сумісної власності на квартиру суд обгрунтовано визнав договір купівлі-продажу недійсним.
Доводи позивачки щодо порушення оспорюванню угодою прав її малолітньої дочки не підтверджуються доказами.
З матеріалів справи вбачається, що з 1 вересня 2003 року ОСОБА_5 навчається в Джуринській СЗШ 1-Ш ст. Шаргородського району Вінницької області (а.с.45). З жовтня 2004 року позивачка разом із дочкою ОСОБА_5 зареєстрована в АДРЕСА_2 (а.с.46-47).
За таких обставин висновок суду щодо порушення оспорюванню угодою прав малолітньої ОСОБА_5 та вимог Закону України «Про охорону дитинства» є безпідставним.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2010 року залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду як на одну з підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 19 лютого 2007 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на порушення прав малолітньої дитини.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуюча
Судді