АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Косогор Г.О.
суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі Зелінському О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділення дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівськ Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівськ Одеської області про стягнення моральної шкоди у зв*язку з нещасним випадком на виробництві, -
встановила:
ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, постлаючись на те, що отримав виробничу травму 26 березня 2004 року, в наслідок чого отримав 3 групу інвалідності, часом стан здоров'я погіршився, і йому було призначено 2 групу. У зв'язку з чим просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Ілліічівськ Одеської області (далі-Фонду) 150000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач вимоги підттримав.
Представник позивача вимоги також підтримала
У судовому засіданні представник відділення Фонду позов не визнав.
Рішенням суду позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1. стягнуто на відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.
На рішення суду Фонд приніс апеляційну скаргу в який просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Справа № 22ц-1862/07 Категорія ЦП: 44
Головуючий у першій інстанції Семенов О.А. Доповідач Ісаєва Н.В.
2
Судом встановлено, що ОСОБА_1. працюючи мотористом бетонне-змішувального вузла ВАТ «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій » отримав виробничу травму в результаті якої одержав удар головного мозку та інші тяжкі травми, що підтверджується актами за формою (розслідування нещасного випадку) і за формою Н-1 (про нещасний випадок на виробництві), які були складені в наслідок нещасного випадку (а.с.6-9)
У результаті отриманої травми ОСОБА_1. тривалий час проходив лікування та 28 липня 2005 року МСЭК встановила йому III групу інвалідності по трудовому каліцтву та 40% втрати ступеня професійної працездатності. При обстеженні МСЕК 27 червня 2006 року йому було встановлена II група інвалідності та 60% втрати ступеня професійної працездатності (а.с.10-11).
У поточний час ОСОБА_1. одержує страхові виплати як потерпілий на виробництві у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України в м. Іллічівськ Одеської області (а.с.26-27).
За висновками спеціалізованої травматологічної МСЕК позивачу протипоказана праця у воді, механізмів які рухаються, біля вогню, нічні зміни, інтенсивна фізична та розумова праця (а.с.23).
Згідно ч. 1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, що гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій...
Згідно ст.ст.1,21, 34 Закону моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, що не заподіяла утрати постраждалиМ професійно працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасливих випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди і по представленню відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у виді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкодау визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Відповідно до п.1 рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року №1рп/2004 по справі про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування, положення ч. 3 ст.34 Закону треба розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності, але не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасовий, стійкою часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю га стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної коди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, суд правильно не погодився із запереченнями відповідача та відшкодування моральної шкоди, згідно Конституції України, рішення Конституційного суду України, у разі стійкої втрати професійної працездатності повинна забезпечуватися Фондом на підставі Закону.
3
У результаті травми ОСОБА_1. переніс дуже сильний біль, фізичні і моральні страждання. Це підтверджується виписками з історії хвороби, амбулаторної карти. ОСОБА_1. втратив звичний спосіб життя, стан його здоров'я погіршується.
Травма призвела до погіршення здібностей потерпілого, та позивач, якій мав робочу спеціальність та обмеження які встановлені за його станом здоров'я, вкрай ставлять перешкоди в реалізації здібностей. Обмеження, щодо інтенсивної розумової праці позбавляють його можливості до отримання додаткової освіти. Часткова атрофія зіркового нерва надає додаткові труднощі на побутовому рівні.
Наслідки травми позивача значно перевищують та безумовно приносять більш важкі моральні страждання ніж при відсутності втрати професійної працездатності.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, ч.1 п. 1 ст. 307, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівськ Одеської області відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.