Справа № 22а-209/2007 р.                                            Головуючий у 1 інст. - Рябота В.І.

Доповідач - Литвиненко І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року                                                                                                              м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:                    ПОЗЕГУНА М.І.

суддів:                                         ЛИТВИНЕНКО І.В., МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.

при секретарі:                            Гавриленко Ю.В.

з участю:                            ОСОБА_1, представника відповідача Барабаша С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Прилуцького міськрайонного суду від 16 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до виконавчого комітету Прилуцької міської ради про поновлення на посаді публічної служби, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду як незаконну та необгрунтовану і прийняти нову постанову, якою задовольнити його вимоги.

Постановою суду відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні позову до виконавчого комітету Прилуцької міської ради про поновлення його на публічній службі на посаді начальника управління житлово-комунального господарства та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що поза увагою суду залишився той факт, що його було звільнено з посади під час знаходження у відпустці, без попереджень, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості звернутись з заявою про продовження строку перебування на державній службі в органах місцевого самоврядування до 5 років, що є порушенням його прав людини.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 05.05.2006 року по 04.06.2006 року повинен був перебувати у відпустці згідно до розпорядження №29-0 від 05.05.2006 року, однак через перебування на лікарняному з 22.05.2006 року по 09.06.2006 року та з 13.06.2006 року по 20.06.2006 року, позивач повинен був вийти на роботу 21.06.2006 року так як ні заяви, ні розпорядження про продовження перебування його  у  відпустці не було,   а  тому розпорядженням

Прилуцького міського голови № 81 від 21.06.2006 року він був звільнений з займаної посади у зв'язку з досягненням 17.06.2006 року граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Зважаючи на наведене, висновки суду про звільнення позивача не в період знаходження у відпустці чи на лікарняному, проведення звільнення у відповідності до вимог закону, зокрема ст. 18 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування", є обґрунтованими і підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апелянта про порушення його права на залишення на службі в органах місцевого самоврядування ще на п'ять років після досягнення граничного віку перебування на державній службі, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1. з відповідною заявою не звертався і це питання є правом роботодавця за наявності певних обставин.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог, з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 199, 200, 205, 206, 212 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду від 16 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня складання її в повному обсязі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.