Справа № 22а-203 /2007                                                      Головуючий у 1 й інст.-Рябота В.І.

Доповідач - ЛИТВИНЕНКО І.B.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року                                                                              м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:     ПОЗІГУНА М.І.

суддів:                                ЛИТВИНЕНКО І.В. , МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.

при секретарі:                     ГАВРИЛЕНКО Ю.В.

за участю:                          ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника

відповідача Хропатого Б.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою представника УМВС України в Чернігівській області Хропатого Б.П. на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 січня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до УМВС України в Чернігівській області про стягнення заборгованості сум виплат,   невиплачених при звільненні ,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року позивач звернувся з адміністративним позовом до УМВС України в Чернігівській області про стягнення грошової компенсації замість належного форменого одягу невиплаченого при звільненні зі служби 12.12.2003 року у зв'язку з виходом на пенсію.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за недоотримані предмети обмундирування в сумі 3915 грн. 34 коп.

В апеляційній скарзі представник УМВС України в Чернігівській області просив скасувати постанову Прилуцького міськрайонного суду від 29 січня 2007 року через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не застосовано положення ч. 2 ст. 99 КАС України , згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав встановлений річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, і відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку є підставою для відмови позову. Також апелянт посилався на те, що відповідно до кошторисів видатків Управління, яке затверджує МВС України з 1999 року не передбачалась жодних грошових коштів не

тільки на виплату будь-якої компенсації за формений одяг, законами про Держаний бюджет виділення коштів на забезпечення речовим майном не передбачалось, тому поновити порушене право за рахунок УМВС України в Чернігівській області та МВС України, не порушуючи бюджетне законодавство, не можливо, і , до того ж, відповідно до Закону України „ Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", від 17.02.2000 р. призупинена виплата компенсації за формений одяг . Представник апелянта крім того звертав увагу суду, що такі виплати законодавством взагалі не передбачені для працівників міліції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, представника УМВС України в Чернігівській області, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.09.1979 по 11.12.2003 р. перебував на службі у органах внутрішніх справ. З 1994 року йому не видавався формений одяг і не виплачувалась компенсація за не отриманий формений одяг. 12.12.2003 р. згідно наказу № 211 о/с УМВС України в Чернігівській області він був звільнений зі служби у зв'язку з виходом на пенсію за віком.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а частиною четвертою вказаної статті передбачено, що якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 про порушення свого права щодо виплати грошової компенсації за формений одяг дізнався в день звільнений зі служби у зв'язку з виходом на пенсію за віком , досудовим порядком спір не вирішував, а тому є підстави вважати що він пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав від дій органу, наділених управлінськими функціями, що передбачалось як порядком, встановленим гл. 31-А ЦПК України (в редакції 1963 p.), так і ст. 99 КАС України.

Що стосується доводів суду першої інстанції про неможливість відмови у позовних вимогах позивачу в зв'язку з пропуском позивачем однорічного строку позовної давності на підставі того, що на час звільнення позивача з ОВС розгляд аналогічних справ відбувався на підставі цивільно-процесуального кодексу України, яким передбачав загальний строк позовної давності , тобто 3 роки, то апеляційний суд не може з цим погодитись, оскільки порядок розгляду даних правовідносин на час звільнення позивача регламентувавсь спеціальною нормою в ЦПК України, а саме главою 31-А ЦПК України, де строк звернення до суду був встановлений 2 місяці.

За таких обставин, згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На застосуванні строку звернення до суду наполягав представник УМВС України в Чернігівській області як в судовому засіданні першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, а тому є підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції про стягнення компенсації за недотриманий формений одяг прийнята з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 198, 202 ч.І п. 4, ст.ст. 205, 207, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника УМВС  України в Чернігівській області задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду від 29 січня 2007 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до УМВС України в Чернігівській області про стягнення заборгованості сум виплат , невиплачених при звільненні - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня складання її в повному обсязі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України на протязі одного місяця після набрання нею законної сили.