Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22–5516/2010 Головуючий у І-й інстанції – Паламарчук М.С.
Категорія - 57 Доповідач – Бубличенко В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
6 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - Бубличенко В. П.
суддів Єгорової С.М.
Сукач Т. О.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії Кіровоградської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2009 року і
в с т а н о в и л а :
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії Кіровоградської області, в якому вона просила визнати дії управління Пенсійного фонду по ненарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2006 року до 2009 року неправомірними та зобов’язати управління Пенсійного фонду нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до зазначеного Закону, задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і зобов’язав відповідача нарахувати та здійснити виплати зазначеного підвищення до пенсії за період з 1 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно з урахуванням раніше проведених за цей період виплат.
У задоволенні решти вимог суд відмовив.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набула статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
У 2008 році управлінням Пенсійного фонду їй не нараховувалися кошти, передбачені ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", у встановленому цією нормою розмірі.
Враховуючи наведене, суд обгрунтовано зобов'язав управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, виходячи з того, що рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та внесено зміни до неї, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи наведене, не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги щодо того, що управління Пенсійного фонду не є належним відповідачем по заявленим позивачем вимогам.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, управління Пенсійного фонду є належним відповідачем за позовом про нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Постанова суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, п.1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2453-VІ від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії Кіровоградської області відхилити.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча
Судді