АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 06” жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого –
суддів – Демченко О.В.,
за участю прокурора – Левенця В.С.
захисника –
засудженого – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бучацького районного суду від 28 липня 2010 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.190 КК України на 850 грн. штрафу в дохід держави.
На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного судом покарання у зв’язку із закінченням строків давності і провадження по кримінальній справі закрито.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що працюючи приватним підприємцем в м. Івано-Франківськ та знаючи директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2 по господарській діяльності, вирішив заволодіти майном вказаного підприємства шляхом зловживання довірою та обманом, провівши 16 жовтня 2006 року з ОСОБА_2 переговори про купівлю у ТзОв “Вільна Україна” 9 тонн цукру.
17 жовтня 2006 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою, що полягала у використанні ним довірливих відносин з ОСОБА_2, заснованих в ході господарської діяльності, зокрема ОСОБА_1 5 разів впродовж 2004-2006 років закупляв цукор у ТзОВ “Вільна Україна”, за який відразу розраховувався готівкою, чим увійшов у довіру до директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2, пред’явив останньому біля цукрового заводу, що в м. Бучач, фіктивне платіжне доручення про нібито попередній перерахунок на рахунок ТзОВ “Вільна Україна” коштів в сумі 27 720 грн. за цукор, чим обманув директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2, який передав ОСОБА_1 цукор в кількості 9 тонн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважаючи вирок суду незаконним, необґрунтованим, просить його скасувати, а його виправдати за ч.1 ст.190 КК України. Зазначає, що судом не правильно було застосовано ст.49 КК України, оскільки, покарання в даній ситуації не призначається.
Зазначає, що платіжне доручення №1 від 17.10.2006 року на суму 27 720 грн. ОСОБА_3 не виписувалось і підпис їй не належить, немає експертного дослідження копії даного доручення.
Вважає, що докази наявності в його діях умислу на заволодіння чужим майном побудовані на припущеннях, чим порушено ст.62 Конституції України. Судове слідство проводилось поверхнево, не було проведено криміналістичну почеркознавчу експертизу платіжного доручення №1 від 17.10.2006 року, судово-бухгалтерську експертизу.
Не взято до уваги того факту, що між ним та директором ТзОВ “Вільна Україна” існували договірні відносини. Він пропонував повернути товар на, що ТзОВ “Вільна Україна” не погодилось, а тому ним 4.07.2007 року було проведено повну оплату товару та в розписці даній директором ТзОВ “Вільна Україна” написано, що на даний час договірні зобов’язання виконанні і товариство до ОСОБА_4 претензій не має, що вказує на відсутність в його діях умислу на заволодіння майном ТзОВ “Вільна Україна”. Зазначає, що спір між ним та ТзОВ “Вільна Україна” міг бути вирішений в порядку господарського судочинства.
Крім того, суд, вирішуючи питання про його винність, не взяв до уваги постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та просить вирок суду скасувати, а його виправдати, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Доводи в апеляції про те, що досудове та судове слідство по справі проведено необ’єктивно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об’єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
Із матеріалів справи видно і на це послався суд у вироку, що як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, свідок ОСОБА_2 показав, що після його попередньої домовленості з ОСОБА_1 про продаж 9 тонн цукру, 17 жовтня 2010 року, він разом з ОСОБА_5 зустрілись з ОСОБА_1 біля цукрового заводу в м. Бучач, де знаходився належний ТзОВ “Вільна Україна” цукор. ОСОБА_1 пред’явив їм платіжне доручення №1 від 17.10.2006 року (на якому були присутні реквізити банку та підпис працівника банку) про перерахунок на банківський рахунок ТзОВ “Вільна Україна” 27 720 грн., як оплпта за 9 тонн цукру. ОСОБА_5 зняла з оригіналу вказаного платіжного доручення копію, а оригінал повернула ОСОБА_1, після чого цукор був відпущений ОСОБА_1 18 жовтня 2006 року на банківський рахунок ТзОВ “Вільна Україна” з рахунку ОСОБА_1 поступило 7 720 грн. Коли він зателефонував до ОСОБА_1 та запитав, чому надійшла не вся сума коштів, останній відповів йому, що в нього фінансові проблеми з банком та повідомив, що кошти поступлять через декілька днів. Кінцевий розрахунок в ТзОВ “Вільна Україна” з ОСОБА_1 відбувся лише 4 липня 2007 року, після порушення кримінальної справи. Раніше ОСОБА_1 відразу розраховувався за придбаний товар, тому він йому повірив ;
Показання свідка ОСОБА_2 щодо обставин справи, впродовж всього досудового слідства та в судовому засіданні відзначалися послідовністю, логічністю і узгоджувались з іншими об’єктивними доказами, а тому, висновок суду про покладення зазначених показань в основу вироку є обгрунтованим.
Зокрема, свідок ОСОБА_5, підтвердила, що 17 жовтня 2006 року вона разом з директором ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_6 приїхали на цукровий завод в м. Бучач, де їх чекав ОСОБА_7, з метою придбання цукру. ОСОБА_1 представив їм платіжне доручення №1 від 17.10.2006 року про перерахунок на рахунок ТзОВ “Вільна Україна” 27 720 грн. Вона взяла оригінал платіжного доручення, на якому були штамп банку і підпис працівника банку та зняла з нього копію, а оригінал повернула ОСОБА_1 Після чого, цукор в кількості 9 тонн був переданий ОСОБА_1 На наступний день на рахунок ТзОВ “Вільна Україна” з рахунку ОСОБА_1 поступило лише 7 720 грн, а не 27720 грн, як було вказано у накладній;
• свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що в жовтні 2006 року у відділення “Укрсиббанку” прийшов ОСОБА_1, який був їх клієнтом та сказав, що хоче перерахувати 27 720 грн. на рахунок ТзОВ “Вільна Україна” Не переконавшись, чи на рахунку ОСОБА_1 є в наявності така сума грошей, вона надрукувала платіжне доручення, на одному примірнику ОСОБА_1 поставив свій підпис та штамп, а на другому вона автоматично поставила свій підпис та штам банку.
Після цього, вона зайшла в систему САП, де побачили, що необхідної суми на рахунку ОСОБА_1 немає, про що йому повідомила та залишила платіжне доручення без виконання. Коли виявила, що кошти на рахунок ОСОБА_1 так і не надійшли, то платіжне доручення з підписом та печаткою ОСОБА_1, яке вона підготувала, знищила. Вона не пам’ятає, чи знищила другий примірник. Наступного дня ОСОБА_1 прийшов в банк та перерахував лише 7 720 грн. Допускає, що другий примірник платіжного доручення міг лежати на столі і Тимків мав можливість його забрати. Підтвердила, що на копії вищевказаного платіжного доручення, яке в судовому засіданні було надано їй для огляду, її підпис і в даному судовому засіданні вона дає правдиві покази, оскільки, за дачу неправдивих показань у 2007 році проти неї було порушено кримінальну справу (т.2 а.с.67-68);
- накладною №264 від 17.10.2006 року та податковою накладною №278 (т.1 а.с.22-24);
• копії накладних, прибуткових касових ордерів, податкові накладні, вказують на те, що договори купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ТзОВ “Вільна Україна” укладались і раніше, за які ОСОБА_1 вчасно розраховувався, чим і увійшов в довіру до директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2;
•
Фотокопія платіжного доручення №1 від 17.10.2006 року свідчить про фіктивний перерахунок ОСОБА_1 на рахунок ТзОВ “Вільна Україна” 27 720 грн.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що платіжне доручення №1 від 17.10.2006 року працівником банку ОСОБА_3 не виписувалось та підпис в ньому не її, є безпідставним, оскільки сама ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції ствердила, що саме вона видрукувала дане платіжне доручення і підпис в ньому належить їй (т.2 а.с.67-68).
Безпідставним є твердження ОСОБА_1 в апеляції про те, що на розгляд суду не представлено експертного дослідження в умовах НДЕКЦ платіжного доручення №1 від 17.10.2006 року, оскільки, як повідомив свідок - експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції, методикою проведення технічного дослідження документів забороняється проведення експертиз по ксерокопії будь –яких документів. При виготовленні копії можна підробити документ чи підпис на документі, тому й забороняється проведення експертизи по ксерокопії документа (т.2 а.с.65-66).
Сам засуджений в судовому засіданні суду першої інстанції, на запитання головуючого, чи є потреба в призначенні експертизи платіжного доручення №1 від 17.10.2006 року дав відповідь, що такої потреби немає (т.2 а.с.65).
Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення судового експерта ОСОБА_9 про неможливість надання висновку технічної експертизи документів а саме: платіжних доручень від 17.10.2006 року та від 18.10.2006 року. Проведення дослідження не видається можливим, оскільки не надано оригіналів документів (т.2 а.с.89).
Також колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 4.07.2007р. перерахував кошти в сумі 20 000 грн. на рахунок ТзОВ “Вільна Україна”, з метою уникнення кримінальної відповідальності та переведення ситуації, що виникла, в площину цивільно-правових відносин.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі в обґрунтування відсутності в його діях складу злочину на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 9.08.2007 року щодо ОСОБА_3, є безпідставним, оскільки дана постанова стосується колишнього працівника банку ОСОБА_3 по факту порушення нею правил проведення банківських операцій і вона не може спростувати зібрані по справі докази винності ОСОБА_1
При перевірці справи колегією суддів істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_1 не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання, порушень вимог ст.62 Конституції України не встановлено, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України, як шахрайство, є вірною, а тому, колегія суддів підстав для задоволення апеляції засудженого не вбачає.
Що стосується призначеної ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Оскільки, ОСОБА_1 не визнавав себе винним, тому суд першої інстанції вірно, дослідивши обставини справи, прийшов до переконання про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, призначив йому покарання, відповідно до санкції даної статті і звільнив засудженого від відбування покарання у зв’язку із закінченням строку давності на підставі ст.49 КК України та закрив провадження по даній кримінальній справі.
Таким чином , колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку щодо засудженого ОСОБА_1
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бучацького районного суду від 28 липня 2010 року щодо нього — без зміни .
Головуючий
підпис
Судді
підпис підпис