АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 06” жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої – Демченко О.В.
суддів – Подковського О.А., Крукевича М.Н.
за участю прокурора – Левенця В.С.
засудженого – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора Бучацького району, засудженого ОСОБА_1 на вирок Бучацького районного суду від 28 липня 2010 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.190 КК України на 850 грн. штрафу в дохід держави.
На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного судом покарання у зв’язку із закінченням строків давності і провадження по кримінальній справі закрито.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що працюючи приватним підприємцем в м. Івано-Франківськ та знаючи директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2 по господарській діяльності, вирішив заволодіти майном вказаного підприємства шляхом зловживання довірою та обманом, провівши 16 жовтня 2006 року з ОСОБА_2 переговори про купівлю у ТзОв “Вільна Україна” 9 тонн цукру.
17 жовтня 2006 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою, що полягала у використанні ним довірливих відносин з ОСОБА_2, заснованих в ході господарської діяльності, зокрема ОСОБА_1 5 разів впродовж 2004-2006 років закупляв цукор у ТзОВ “Вільна Україна”, за який відразу розраховувався готівкою, чим увійшов у довіру до директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2, пред’явив останньому біля цукрового заводу, що в м. Бучач, фіктивне платіжне доручення про нібито попередній перерахунок на рахунок ТзОВ “Вільна Україна” коштів в сумі 27 720 грн. за цукор, чим обманув директора ТзОВ “Вільна Україна” ОСОБА_2, який передав ОСОБА_1 цукор в кількості 9 тонн.
В апеляціях:
- у зміненій апеляції заступник прокурора Бучацького району, просить вироку суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст.399 КПК України, щодо обов’язковості вказівок касаційної інстанції;
- засуджений ОСОБА_1 вважаючи вирок суду незаконним, необґрунтованим, просить його скасувати,провадження по справі закрити за недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Зазначає, що платіжне доручення №1 від 17.10.2006 року на суму 27 720 грн. працівником банку ОСОБА_3 не виписувалось і підпис їй не належить, немає експертного дослідження копії даного доручення.
Вважає, що докази наявності в його діях умислу на заволодіння чужим майном побудовані на припущеннях, чим порушено ст.62 Конституції України. Судове слідство проводилось поверхнево, не було проведено криміналістичну почеркознавчу експертизу платіжного доручення №1 від 17.10.2006 року, судово-бухгалтерську експертизу.
Не взято до уваги того факту, що між ним та директором ТзОВ “Вільна Україна” існували договірні відносини. Він пропонував повернути товар на, що ТзОВ “Вільна Україна” не погодилось, а тому ним 4.07.2007 року було проведено повну оплату товару та в розписці даній директором ТзОВ “Вільна Україна” написано, що на даний час договірні зобов’язання виконанні і товариство до ОСОБА_4 претензій не має, що вказує на відсутність в його діях умислу на заволодіння майном ТзОВ “Вільна Україна”. Зазначає, що спір між ним та ТзОВ “Вільна Україна” міг бути вирішений в порядку господарського судочинства.
Крім того, суд, вирішуючи питання про його винність, не взяв до уваги постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, апеляції засудженого ОСОБА_1 - до часткового задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст.22 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи.
Однак, судом першої інстанції зазначених вимог закону не було дотримаго.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” звернуто увагу судів на необхідність суворого дотримання кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя в кримінальних справах, незалежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, неприпустимість будь-яких відхилень від вимог закону, маючи на увазі, що неухильне додержання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи і прийняття по ній законного, обґрунтованого і справедливого рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не виконав вказівок Верховного Суду України викладених у його ухвалі від 25 листопада 2008 року та передчасно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України
Так, Верховний Суд України в своїй ухвалі від 25 листопада 2008 року вказував, на необхідність детального дослідження характеру господарських відносин, які склались між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ “Вільна Україна”, однак, суд першої інстанції даної вказівки не виконав та не дослідив характер правовідносин, які були між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ “Вільна Україна” на момент вчинення інкримінованого злочину, не мотивував у вироку, що ряд долучених до справи копій накладних та платіжних доручень свідчать саме про бажання ОСОБА_1 ввести ОСОБА_2 в оману.
З вироку суду не зрозуміло, коли саме у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння майном ТзОВ “Вільна Україна” шляхом зловживання довірою та обманом, чи передаючи ОСОБА_2 фіктивне доручення про перерахунок коштів в сумі 27720 грн., чи укладаючи попередні договори куплі-продажу.
Також, згідно ухвали Верховного Суду України суду першої інстанції необхідно було з’ясувати, чи були помилки в роботі комп’ютерної системи САП, чи давала зазначена система збої в роботі, чи можлива ситуація коли на запит видається спочатку одна інформація, а через деякий час на такий же запит інша, чи міг бути такий збіг у роботі системи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції своєю постановою від 25 грудня 2009 року вживав заходів щодо з’ясування даних обставин та доручив слідчому Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області встановити вищевказані обставини, однак результати, які були зібрані слідчим судом у вироку не проаналізовані та їм не дана належна оцінка у вироку.
Не виконані також інші вказівки Верховного Суду по даній справі, вказані в ухвалі суду.
Згідно ст.399 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
Однак, суд першої інстанції даних вимог закону не дотримався.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, зокрема таких, збирання й закріплення яких здійснено з порушенням установленого кримінально-процесуальним законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом ст.323 КПК вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим, а оцінка доказів має грунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст.64 КПК при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину, а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину.
Однак, ці вимоги закону суд належним чином не виконав, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання, чи справді ОСОБА_1 вчинив злочин, належним чином не з’ясовані.
Мотивованим є вирок, в якому вказано, чому суд визнав одні докази достовірними і поклав їх в основу вироку, а інші докази визнав недостовірними і відкинув їх, наведено мотиви прийнятих судом рішень щодо вини підсудного чи його виправдання. Висновки суду щодо доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу . Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Як вбачається із вироку, суд обмежився лише викладенням змісту показань свідків та документів, не давши їм належної оцінки .
З огляду на вищенаведене, вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію заступника прокурора Бучацького району задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Бучацького районного суду від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд в Чортківський районний суд.
Головуючий
підпис
Судді