УХВАЛА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  12  жовтня 2010 року                   м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

головуючого Колоса С.С.      

суддів:  Міхасішина І. В., Щолокової О. В.

при секретарі: Андреєвої О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю  "" Консалтингова група  " Партнери "" про визнання звільнення не законним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди  за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення Ленінського районного суду м. Вінниця  від   27  серпня 2010 року,  -

В с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду  м. Вінниця  від  27  серпня 2010 року в позові про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовлено .

Своє рішення суд мотивував тим, що при звільненні ОСОБА_5 за ст. 40 п. 4 ч. 1  КЗпП України  адміністрацією товариства дотримано вимоги трудового законодавства, а саме, що з дня поновлення на роботі з 27 листопада 2009 року по березень 2010 року на робоче місце не з"являвся та свої обов"язки не виконував .

У апеляційній скарзі ОСОБА_5  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недотримання норм матеріального та порушення норм  процесуального права .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_5, який просить рішення суду скасувати з підстав викладених у скарзі, представника товариства, який просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід  залишити без задоволення з наступних підстав .

Відповідно до ст. 213  ЦПК України  рішення суду повинно бути законним та обгунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Відмовляючи в позові, судом першої інстанції дано належну оцінку наданим по справі доказам .

Відповідно до ст. 235 ч. 5  КЗпП України  рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню  .

З матеріалів вбачається, що рішенням Ленінського районного суду  м. Вінниця  від  27 листопада 2009 року  ОСОБА_5  поновлено на посаді інженера  з 30 червня 2009 року  ( а. с. 11 – 12 ). Рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання про, що позивачу було роз"яснено.  Ухвалою судової палати з цивільних справ апеляційного суду  Вінницької області  від 18 лютого 2010 року зазначене рішення залишено без змін ( а. с. 28 – 30 ) .

На виконання зазначеного рішення  директором товариства   27 листопада 2009 року  видано наказ  № 147 / 1 – К  про поновлення ОСОБА_5 на посаді інженера  з  30 червня 2009 року  ( а. с. 38 ). З даним наказом позивача ознайомлено .

З акту  від  29 березня 2010 року вбачається( а. с. 7 ), що ОСОБА_5 в цей день з"явився на роботі та надав трудову книжку. На вимогу керівництва дати пояснення про неявку на робочому місці в період  з  30 листопада 2009 року по 29 березня 2010 року відмовився. Також і відмовився від підпису в зазначеному акті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що після поновлення на посаді його до роботи не допускали. Однак доказів з цього приводу ним не надано. Крім цього ці його пояснення суперечать його показам, що про поновлення дізнався лише  29 березня 2010 року коли його було викликано до центрального офісу у м. Київ. Дізнавшись про поновлення 29. 03. 2010 року, хоча дана обставина будь – якими доказами підтвердження свого не знайшла, ОСОБА_5  до виконання своїх обов"язків до  12 квітня 2010 року ( день видачі наказу про звільнення за прогули без поважних причин )  так і не приступив  .

Згідно ст. 40 п. 4 ч. 1  КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом за прогул  ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого часу )  без поважних причин .

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 вчинено прогул без поважних причин, а тому звільнення його за ст. 40 п. 4 ч. 1  КЗпП України є законним та обгрунтованим .

Твердження викладені в апеляційній скарзі висновку суду не спростовують.  

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін  .  

   На підставі викладеного керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

   У х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 –  відхилити .

Рішення  Ленінського районного суду  м. Вінниця від  27  серпня 2010 року  - залишити без змін  .

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення .

Протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції .

                  Судді :

                          З оригіналом згідно  :