ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.           Справа № 8/21.

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Поділля", м. Чернівці

про відшкодування майнової та моральної шкоди - 73552,12 грн.

За зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Поділля", м. Чернівці

до відповідача 1 приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький завод сільськогосподарського машинобудування», м. Чернівці

про визнання договору оренди недійсним

Суддя       І.В.Марущак

Представники:

Від первісного позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, дов. від 21.10.2009 р.

Від ТОВ «Фокстрот-Поділля»–Тріска О.О., дов. від 01.01.2010 р.

Від ВАТ «Чернівцісільмаш»- не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:          

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом в якому просить стягнути з ТОВ "Фокстрот-Поділля" утрачену вигоду в сумі 20239,27 грн. у зв’язку із неможливістю використовувати орендоване приміщення за договором №5 від 12.05.2003 р. матеріальні збитки в зв’язку із переїздом в інше приміщення в сумі 33312,85 грн. та нанесену моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.04.2010 р. Ухвалою від 29.06.2010 р. продовжено розгляд справи поза межами двохмісячного строку.

29.06.2010 р. позивачем збільшено позовні вимоги та крім заявлених раніше позовних вимог він просить також стягнути з відповідача 23745 грн. відшкодування майнової шкоди в тому числі 1320 грн. за встановлення телефону та 22425 грн. різниця між орендною платою сплаченою за новим договором оренди та тією яку повинен був сплачувати за договором оренди №5 від 12.05.2003 р.

Ухвалою від 20.07.2010 р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву в якій ТОВ "Фокстрот-Поділля" просить визнати недійсним договір оренди №5 від 12.05.2003 р. укладений між п/п ОСОБА_1 та ВАТ «Чернівецький завод сільськогосподарського машинобудування».

Ухвалою від 14.09.2010 р. відкладено розгляд справи на 29.09.2010 р., ОСОБА_1 зобов’язано надати докази оренди позивачем приміщення по вул.Зеленій, 5 м.Чернівці, ТОВ "Фокстрот-Поділля" зобов’язано надати інвентарну справу на придбані приміщення по вул..Зеленій, 5 м.Чернівці, ВАТ «Чернівцісільмаш»зобов’язано надати відзив на зустрічну позовну заяву, копію довідки про включення до ЄДРПОУ.

В судовому засіданні 29.09.2010 р. ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги по первісному позову підтримав в повному обсязі, у відзиві на зустрічну позовну заяву зустрічні позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю підстав для визнання договору недійсним.

Представник ТОВ "Фокстрот-Поділля" зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, первісні позовні вимоги не визнає, мотивуючи недійсністю договору та безпідставністю стягнення збитків.

ВАТ «Чернівцісільмаш» явку своїх представників в судове засідання не забезпечило, витребувані документи не направило.

Враховуючи, що ВАТ «Чернівцісільмаш»належним чином надіслано ухвалу про відкладення розгляду справи, що засвідчується наявними у справі доказами, неявка представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

12.05.2003 р. між п/п ОСОБА_1 та ВАТ «Чернівцісільмаш» укладено договір оренди №5, згідно пункту 1 якого Орендодавець (ВАТ «Чернівцісільмаш») здає, а Орендар (п/п ОСОБА_1) приймає в орендне користування приміщення цеху №2 загальною площею 26,8 кв.м. для створення дії в рекламно-інформаційних послугах. Даний договір діє з 01.06.2003 р. по 01.06.2013 р. (пункт 16).

Відповідно до пункту 9 договору оренди №5 від 12.05.2003 р.: «Орендодавець зобов’язаний створити умови для роботи в приміщенні цеху №2 (адмінбудівлі) на 4-му поверсі цілодобово, а також у вихідні та святкові дні».

Згідно пункту 4 договору оренди №5 від 12.05.2003 р.: «Орендна плата по договору встановлюється згідно діючих постанов (додаток №1)».

В матеріалах справи міститься розрахунок вартості за оренду приміщення в якому на відміну від договору зазначена площа 40,77 кв.м. та розмір орендної плати 333 грн., який надісланий листом в якому зазначено, що він є невід’ємною частиною договору. Розрахунок підписаний тільки головою правління ВАТ «Чернівцісільмаш»без зазначення дати підписання.

Згідно ст. 153 ЦК України в редакції 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, що визначені такими за законом або необхідні для договорів цього виду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України в редакції 1963 року, по договору майнового найму наймодавець зобов’язується представити наймачу майно у тимчасове користування.

Зі змісту даної норми можна зробити висновок, що істотною умову даного договору є предмет договору, місце розташування, розмір та інші характеристики об’єкта, що передається в оренду.

Зокрема, не визначений чітко об'єкт оренди, його місце розташування - номер кімнати, назва вулиці, номер будівлі, місто. Так. інформація про об’єкт оренди, що міститься в договорі відрізняється від інформації, що міститься в додатку №2 до договору (зокрема площа приміщення).

Крім того, в своїх поясненнях п/п ОСОБА_1 пояснив, що він орендував додатково приміщення на 1 поверсі.

Посилання п/п ОСОБА_4 на те, що ним орендувалися приміщення по вул..Зеленій, 5 м.Чернівці виходячи із реквізитів орендодавця є безпідставними.

Первісним позивачем стверджується, що договірні відносини між ним та ВАТ «Чернівцісільмаш»тривали до липня 2007 року (тобто до зміни власника), що випливає із матеріалів справи та не заперечується сторонами. Це означає, що права та обов’язки орендодавця та орендаря щодо об'єкту оренду продовжувались і після набрання чинності ЦК України, а відтак на них поширюються положення даного Кодексу.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних правовідносин, що діяли до набрання чинності цим Кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли, або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, ст. 760 ЦК України передбачає, що предметом договору найму (оренди) може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.

Частиною 2 ст. 794 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (до 20.12.2006 р. на один рік і більше).

Стаття 794 ЦК України передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (до 20.12.2006 р. не менше одного року)

З вище викладеного випливає, що сторони оспорюваного договору оренди мали привести його зміст до вимог ЦК України, тобто нотаріально посвідчити та зареєструвати.

Частина 1 ст. 220 ЦК України: «У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним».

Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом не встановлено підстав недійсності правочину передбачених ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини 3 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно статті 48 ЦК України в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Посилання позивача по зустрічному позову на частину 5 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є безпідставним, оскільки нею передбачено: «Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підприємства, в тому числі Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта"».

Також слід зазначити, що при укладенні спірного договору оренди №5 від 12.05.2003 р. ТОВ "Фокстрот-Поділля" не було стороною даного договору, а також про його укладенні не порушувались його права та законні інтереси (приміщення придбані в липні, серпня 2007 року), відповідно не має підстав для визнання договору недійсним відповідно до положень ЦК України в редакції 1963 року.

Однак відповідно до вищевикладеного суд констатує, що договір оренди №5 від 12.05.2003 р. є не укладеним.

Судом констатується, також між п/п ОСОБА_1 та ВАТ «Чернівцісільмаш»до укладення спірного договору діяв договір оренди №18 від 01.12.1998 р., положення, якого ідентичні положенням договору оренди №5 від 12.05.2003 р. відповідно суд констатує, що договір оренди №18 від 01.12.1998 р. є не укладеним.

Дані обставини є підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Відповідно до договору купівлі-продажу будівель від 24 липня 2007 року ТОВ «Фокстрот-Поділля»було придбано у ВАТ «Чернівцісільмаш»у власність будівлі, які знаходяться в м. Чернівці, по вул. Зеленій 5: виробничий цех літ. «М», побутовий корпус літ. «Н», будівля літ. «О».

Згідно п. 2.1.1 даного договору, на об’єкт, який відчужується на момент укладення договору, відсутні будь-які права власності або користування у третіх осіб, а також, що об'єкт у суперечці, під арештом, у заставі або під будь-яким іншим видом обтяжень не знаходиться в тому числі в оренді (суборенді).

Згідно акту прийому - передачі від 24 липня 2007 року покупець прийняв будівлі після проведення досконалого огляду, приміщення були передані покупцю в хорошому стані.

25 липня 2007 року ТОВ «Фокстрот-Поділля»було придбано у ВАТ «Чернівцісільмаш»у власність будівлю, яка знаходиться в м. Чернівці, по вул. Зеленій 5 «Б», а саме - корпус цеху з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. «А»загальною площею 11339,20 кв. м.

Згідно п. 2.1.1 даного договору, на об'єкт, який відчужується на момент укладення договору, відсутні будь-які права власності або користування у третіх осіб, а також, що об'єкт у суперечці, під арештом, у заставі або під будь-яким іншим видом обтяжень не знаходиться в тому числі в оренді (суборенді).

Згідно акту прийому - передачі від 25 липня 2007 року покупець прийняв будівлю після проведення досконалого огляду, приміщення було передано покупцю в хорошому стані.

10.08.2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Фокстрот-Поділля», в особі директора Скиби Ю.І., було укладено договір купівлі-продажу 49/100 часток нежилих будівель, які знаходяться по вулиці Зеленій, 5-Д в місті Чернівці, а саме ТОВ «Фокстрот-Поділля»придбало наступні будівлі: механічну майстерню, будівлю СМР ПТО, будівлю ділянки № 5, гараж, компресорну, навіс та споруду підвалу.

Згідно п.6 даного договору продавець стверджував, що прав у третіх осіб (в тому числі право наймача, тощо) стосовно даних будівель немає.

Згідно п. 13 цього ж договору 49/100 частин будівель були повністю звільнені продавцем для безперешкодного користування та передані покупцю.

Згідно акту прийому - передачі від 10 серпня 2007 року покупець прийняв будівлю після проведення досконалого огляду, приміщення було передано покупцю в хорошому стані.

Вищевказані нежилі будівлі по вулиці Зеленій, 5-Д в місті Чернівці, а саме: механічна майстерня, будівля СМР ПТО, будівля ділянки № 5, гараж, компресорна, будівля механічного цеху зі складом, корпус КГТЦ, склад допоміжний, сторожевий пост, навіс та споруда підвал, були в свою чергу придбані ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2007 року у ВАТ «Чернівцісільмаш», в особі голови правління Мойсюка Т.М.

Згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №333/9 від 12.09.2006 р., пункт 1.3 присвоєно поштову адресу вул.Зелена, 5-Б корпусу цеху з адміністративно-побутовими приміщеннями літ.А. Отже даного спору стосується лише договір купівлі-продажу будівель укладений між ТОВ «Фокстрот-Поділля»та ВАТ «Чернівцісільмаш»від 25 липня 2007 року.

Судом не береться до уваги посилання позивача за зустрічним позовом не те, що згідно п.1.2 договору купівлі-продажу будівель від 25 липня 2007 року відчужувані будівлі належать продавцю (ТОВ «Фокстрот-Поділля») на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.09.2006 р., тому ТОВ «Фокстрот-Поділля»робить припущення, що ВАТ «Чернівцісільмаш»не був власником приміщення на момент передачі його в оренду за спірним договором. Оскільки відповідно до наказу РВ ФДМУ по Чернівецькій області №240-АТ від 18.03.1996 р. створено ВАТ «Чернівцісільмаш»шляхом перетворення із державного підприємства та із додатку до наказу переліку нерухомого майна, що передається у власність не можливо зробити висновок чи передавався корпус цеху з адміністративно-побутовими приміщеннями літ.А. (в даному переліку зазначено корпус цеху під №4). Також слід зазначити, що відповідно до постанови господарського суду Чернівецької області від 16.07.2008 р. ВАТ «Чернівцісільмаш»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Дані посилання ТОВ "Фокстрот-Поділля" є безпідставними, оскільки до вищевикладеного ТОВ не було стороною даного договору, а також про його укладенні не порушувались його права та законні інтереси.

Суд вирішив, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо стягнення матеріальної шкоди та збитків:

Так, у відповідності до ст. 22, ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування, а  власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Однак слід зазначити, що в даних нормах ЦК йдеться про цивільне право особи, а не про право суб’єкта підприємницької діяльності на відшкодування завданої йому шкоди (збитків) у господарських правовідносинах.

Позивач за первісним позовом звернулася до суду в статусі суб’єкта підприємницької діяльності до відповідача, також суб’єкта підприємницької діяльності, і доводить порушення свого права на використання належного їй майна для здійснення підприємницької діяльності та заподіяння цим шкоди, а таож збитків у зв’язку із вимушеним переїздом в інше приміщення, відтак, спір у даній справі носить господарський характер і повинен вирішуватися з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 3 ст. 147 ГК України встановлено, що збитки, завдані суб’єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Згідно зі ст. 22 ЦК України збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено, причому під збитками розуміються витрати, зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вимоги позивача, щодо повернення коштів за втрату матеріальних цінностей є безпідставними.

Так, згідно реєстру завданої майнової шкоди, розмір втрати матеріальних цінностей по 1 поверху позивач оцінив в 3 081 грн.(№1), розмір втрати матеріальних цінностей по 4 поверху позивач оцінив в 2715,00 грн.(№45) - разом 5796 грн.

Але згідно договору оренди від 12.05.2003 року за №5 позивач не орендував приміщення на 1 поверсі та згідно умов договору орендар не брав на себе відповідальність (обов'язок) за збереження матеріальних цінностей орендаря. Такі послуги по своїй суті є договором схову, який між сторонами не укладався.

Щодо втрати матеріальних цінностей по 4 поверху то постановою Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області від 21.10.2007 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи та не встановлено ким викрадені дані матеріальні цінності, також не встановлено, що вони викрадені працівниками ТОВ «Фокстрот-Поділля». Договір схову, по приміщенням на 4 поверсі між сторонами не укладався.

Так, ст. 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду і передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позивачем за первісним позовом не доведено заподіяння ТОВ «Фокстрот-Поділля» шкоди його майну.

Згідно реєстру завданої майнової шкоди по позиціях №2, 3, 4, 9, 13, 14, 26, 27, 28, 35, 38, 42 не надано доказів оплати, по позиції №6 частково підтверджена сума оплати становить 3174,8 грн., а не 3560, 53 грн., як вказує позивач.

Статті 224,225 ГК України не передбачають включення до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, витрати, понесені особою у зв’язку із забезпеченням здійснення (створення умов) обраної підприємницької (господарської) діяльності.

Таким чином, позивач при виборі виду підприємницької діяльності ( вданому випадку рекламно-інформаційна, торгівельна діяльність, оренда нерухомості) мав врахувати і передбачити витрати, що необхідно понести для того, що розпочати дану діяльність (встановлення антен, отримання відповідних дозволів і т.д.)

Крім того, встановлення відповідної апаратури, антен здійснюється на даху, доступ до якого можливий через горище, однак, згідно договору оренди позивач не орендував дах та горище.

На підлягають відшкодуванню витрати, понесені особою у зв’язку із забезпеченням здійснення (створення умов) обраної підприємницької (господарської) діяльності з них ті які понесені до укладення договору оренди №5 , який згідно п.16 договору почав діяти з 1 червня 2003 року, а саме позиції згідно реєстру завданої майнової шкоди № 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 42, 43, 44, 49 та здійснені в послідуючому витрати на створення умов №3 , 4, 5, 6, 13, 14, 36, 37, 38, 39, 40, 48, 51, 52, 53, 54.

Згідно реєстру завданої майнової шкоди №5 дублює витрати за №36, тобто це одне і теж саме. Деякі матеріальні цінності №35 телефонний апарат включається також у втрати матеріальних цінностей по 1 поверху № 1.

Згідно умов договору на позивача не покладався обов'язок встановлення пожежної сигналізації, відтак він дані витрати зробив на власний розсуд та ризик для здійснення своєї підприємницької діяльності. Мова йде про наступні позиції: №3, 4, 37, 38 та 5 який дублює витрати за №36.

Не має підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем у зв’язку із переїздом до приміщення по вул. Буковинській, 33 м. Чернівці, а саме: витрат ремонту даного приміщення та установлення там відповідної апаратури; витрат, пов'язаних з орендою даного приміщення; сплачені штрафи; встановлення сигналізації.

Перший договір оренди по вул. Буковинській, 33 м. Чернівці було укладено 09.10.2007 року між п/п ОСОБА_4 та ТОВ ВКФ «Чернівецький меблевий комбінат». Тобто даний договір оренди укладено до зверненя 26.10.2007 року листом головного енергетика ТОВ „Фокстрот-поділля" із повідомленням про те, що з 29.10.2007 по 02.11.2007 року орендоване ним приміщення буде відключено від мережі електропостачання у зв'язку з встановленням багатофазних лічильників та до відключень які на думку позивача використовувалися як спосіб змусити його звільнити орендовані приміщення (акти починаючи із 29.10.2007 р.), 17.10.2007 р. згідно акту первісного позивача подачі електроенергії не було з 16:00 до 16:25. Також первісним позивачем не надано доказів звернення до енергопостачаючої компанії для відновлення енергопостачання та не надано доказів про те, що дане відключення проведено саме з вини працівників ТОВ «Фокстрот-Поділля».

Це свідчить про те, що позивач мав намір та бажання змінити (або розширити) місце здійснення своєї підприємницької діяльності.

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.02.2008 року, зазначено, що 02.10.2007 року служба радіо таксі гр. ОСОБА_4 з'їхала з приміщення по вул. Зеленій, 5 м. Чернівці.

Про фактичну зміну (розширення) підприємницької діяльності позивача свідчать умови договорів на оренду приміщення вул. Буковинській,33 м. Чернівці. Так, згідно п.1 договору суборенди від 01.01.2009 року, позивачу надано в тимчасове користування приміщення вул. Буковинській, 33 м. Чернівці для використання в якості складських, офісних, побутових та виробничих приміщень. В той час як згідно договору оренди №5 від 12.05.2003 року приміщення цеху №2, яке як стверджує позивач знаходиться по вул. Зеленій, 5 м. Чернівці, надавалось останньому в рекламно-інформаційних цілях.

Таким чином, витрати пов’язані з укладенням договорів оренди приміщень по вул. Буковинській, 33 м. Чернівці, а саме 22425 грн. різниця між орендною платою сплаченою за новим договором оренди та тією яку повинен був сплачувати за договором оренди №5 від 12.05.2003 р. (заява про збільшення позовних вимог) та витрати, пов’язані з установленням необхідного обладнання (антен) в приміщення по вул. Буковинській, 33 м. Чернівці (позиції №9, 41. 46. 47. 50) на суму 3294,4 грн. відшкодуванню не підлягають.

З умов договору оренди від 08.10.2007 року (п.2.1.) та договору від 01.01.2009 року (п.2.2) не зрозуміло в якому стані передавались в оренду приміщення по вул. Буковинській, 33 м. Чернівці, а відтак чи потребували вони ремонту не відомо. Актів прийому-передачі, що є додатками до даних договорів, позивач не надав. Підтверджень того, що куплені будівельні матеріали були використані саме для ремонту приміщення вул. Буковинській, 33 м. Чернівці позивач також не надав.

Згідно вище викладеного не підлягають задоволенню наступні витрати згідно реєстру завданої майнової шкоди:№7;№8, що разом становить 7798, 09 грн.

З умов договору оренди від 08.10.2007 року (п.3.3.) та договору від 01.01.2009 року (п.3.2) страхування приміщень по вул. Буковинській, 33 м. Чернівці не є обов'язком орендаря, а відтак витрати згідно позицій: №10; №11; №12, на загальну суму 490,70 грн. були понесені ним на власний розсуд та відшкодуванню не підлягають.

У зв’язку із вищевикладеним не підлягають задоволенню первісні позовні вимоги, щодо відшкодування утраченої вигоди в сумі 20239,27 грн.

Первісним позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв’язку утраченої вигоди в сумі 20239,27 грн. (зменшенням доходу в 4 кварталі 2007 року порівняно із іншими кварталами 2007 р.) із діями ТОВ «Фокстрот-Поділля»та переїздом в інші приміщення.

Щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн.:

Так. згідно ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті правовідносин. А тому ні юридична особа ні приватний підприємець не може нести моральних переживань.

Втрата престижу, ділової репутації в наслідок переїзду на нове місце первісним позивачем не доведено, як і те, що даний переїзд відбувся у зв’язку із неправомірними діями ТОВ «Фокстрот-Поділля».

Господарський кодекс не передбачає підстав для відшкодування моральної шкоди суб’єкту підприємництва-фізичній особі в зв’язку із здійсненням його підприємницької діяльності, оскільки згідно з наведеним визначенням підприємницька діяльність –це діяльність на свій ризик, у тому числі й ризик нервових чи душевних переживань.

Відповідно до вищевикладеного суд відмовляє в задоволення первісного позову.

Статтею 33 ГПК України передбачено що, кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано доказів повного або часткового погашення заборгованості.

У зв’язку із відмовою у задоволення первісного та зустрічного позовів судові витрати слід залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 29.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 05.10.2010 року.

СуддяІ.В. Марущак

.