ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.06 Справа № 15/194.
Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма з агрохімічного обслуговування сільського господарства «Агрохім», м. Луганськ
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АгроСтар», с. Титарівка Старобільського району Луганської області
про стягнення 63 556 грн. 56 коп.
За участю представників сторін:
від позивача –не прибув;
від відповідача –не прибув.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 61927,19 грн. та 3% річних у сумі 1629,37 грн. за договором № 17/6366 від 12.04.05.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні позовну вимогу підтримав у повному обсязі. В даному засіданні відповідач не скористався правом на участь свого представника.
Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма з агрохімічного обслуговування сільського господарства «Агрохім», як продавцем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «АгроСтар», як покупцем, 12.04.2005р. укладено договір купівлі-продажу №17/6366, за яким продавець –позивач у справі зобов’язався продати продукцію, а покупець –відповідач у справі зобов’язався прийняти та сплатити її.
Позивачем передано відповідачу продукцію хімічні засоби захисту рослин за накладними від 12.04.2005р. №645 на суму 11992 грн. 09 коп. та від 03.05.2005р. №1116 на суму 52 504 грн. 50 коп. Загальна сума переданого товару складає 64496 грн. 59 коп.
Позивачем надано пояснення, що продукція за вказаними накладними була передана представникам відповідача саме на підставі договору від 12.04.2005р. №17/6366.
Відповідно до п. 3.2 договору покупець здійснює оплату продукції протягом 3 днів з моменту укладення договору.
Позивач, претензією врученою відповідачу 18.11.2005р., пред’являв відповідачу вимогу про сплату поставленого товару.
Відповідачем зобов’язання зі сплати придбаного від позивача товару виконано частково. На даний час сума боргу становить 61 374 грн. 82 коп., яка заявлена позивачем до стягнення.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.
Одним з принципів господарського судочинства є принцип змагальності, закріплений у ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заявлені вимоги не оспорив, доказів непостачання товару, як і доказів оплати поставленого товару не надав.
Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у складі: 635 грн. 57 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АгроСтар», с. Титарівка Старобільського району Луганської області, вул. Комарова, б 4а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32456968, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма з агрохімічного обслуговування сільського господарства «Агрохім», м. Луганськ, вул. Свердлова, б. 58, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21833721 борг з урахуванням щомісячного індексу інфляції у сумі 61927 грн. 19 коп. та 3% річних у сумі 1629 грн. 37 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 635 грн. 57 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя | Є.Ю. Пономаренко |