Справа № 22ц - 2176/06 Головуючий в 1 інстанції: Рябуха Ю.В.
Категорія: 42 Доповідач: Фарятьєв С.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Фарятьєва С.О.;
суддів: Медведєва А.М., Заіки В.В.
при секретарі: Харитоновій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ ХК „Луганськтепловоз" на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 28 квітня 2006 року за позовом ВАТ ХК „Луганськтепловоз" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2001 року позивач ВАТ ХК „Луганськтепловоз" звернувся до суду з позовом до відповідачок ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаючись на те, що вони знаходились з ним в трудових відносинах і працювали на складі НОМЕР_1 цеха комплектації на посадах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.
З відповідачками було укладено договір про повну бригадну матеріальну відповідальність.
В наслідок халатного відношення відповідачок до своїх обов'язків утворилася нестача матеріальних цінностей, що підтверджується результатами інвентаризації від 01 травня 1999 року, 01 жовтня 1999 року і актом ревізії від 16 листопада 1999 року, в зв'язку з чим підприємству були спричинені збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачками і розподіляються між ними пропорційно місячній тарифній ставці і фактично відпрацьованому часу кожній за період останньої інвентаризації до дня виявлення збитків, що регламентується наказом № 43 Міністерства праці України від 12 травня 1996 року.
Тому позивач просив суд, з урахуванням доповнених та змінених позовних вимог, стягнути на його користь в рахунок відшкодування збитків з ОСОБА_1 52248 грн. 79 коп., з ОСОБА_2 4722 грн. 30 коп., з ОСОБА_3 4187 грн. 70 коп.
Оскаржуваним рішенням суду постановлено позовні вимоги ВАТ ХК „Луганськтепловоз" задовольнити частково.
Стягнути на користь ВАТ ХК „Луганськтепловоз" з ОСОБА_1 1248 грн., в інших вимогах відмовити за необґрунтованістю.
В позовних вимогах до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовити за пропуском строку.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, оскільки вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального і процесуального права, постановивши нове рішення по суті позовних вимог.-
Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідачок ОСОБА_1, ОСОБА_3, а також їх представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно з вимогами ст. 303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації в наслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Судом встановлено, що позивачки працювали працівниками складу НОМЕР_1 цеха комплектації ВАТ ХК „Луганськтепловоз". ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, та з ними було укладено договір про повну бригадну матеріальну відповідальність.
Відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 01 травня 1999 року при перевірці цього складу було виявлено нестачу 3202 грн. 44 коп., що не оспорювалось сторонами та підтверджується матеріалами справи. В подальшому в результаті перевірки зазначеного складу від 01 жовтня 1999 року і згідно акту ревізії від 16 листопада 1999 року також були виявлені нестачі, відповідно з якими, як вважав позивач, ОСОБА_1 повинна була відшкодувати збитки у сумі 52 248 грн. 79 коп., ОСОБА_2 - 4722 грн. 30 коп. і ОСОБА_3 - 4187 грн. 70 коп.
Згідно з ч.3 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що після виявлення останньої нестачі за актом ревізії від 16 листопада 1999 року, позивач звернувся до суду тільки 21 січня 2001 року, тобто з пропуском вищевказаного строку. Тому суд обгрунтовано дійшов до висновку про відмову в позовних вимогах позивачу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за пропуском строку.
Разом з тим, висновок суду про те, що позовна заява позивача до ОСОБА_1 була подана без порушення строку на її подачу, є обгрунтованим, оскільки кримінальну справу по факту нестачі на складі НОМЕР_1 було порушено 20 серпня 1999 року, а проти неї 21 квітня 2001 року. Потім постановою від 05 травня 2001 року ОСОБА_1 була притягнута в якості звинуваченої, а 03 січня 2003 року вказана кримінальна справа була закрита на підставі ст.1 п. „б" Закону України „Про амністію" від 05 липня 2001 року.
За таких обставин суд обгрунтовано дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ВАТ ХК „Луганськтепловоз" 1248 грн., згідно результатів інвентаризації тільки від 01 травня 1999 року, оскільки в подальшому, тобто в період з 13 квітня 1999 року по 13 серпня 1999 року вона знаходилась на лікарняному (до і після пологів), а з 16 серпня 1999 року, відповідно до наказу НОМЕР_2від 15 липня 1999 року їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Підстав для скасування рішення не має.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ст.307. ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ ХК „Луганськтепловоз" відхилити, а рішення Жовтневого районного суду міста Луганська Луганської області від 28 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.