КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.10.2007                                                                                           № 15/20

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Дзюбка П.О.

 суддів:             Дикунської  С.Я.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача:Пенюк Д.З. дов. №01-06/178 від 22.10.2007 р.

від відповідача:Загнітко Н.Л. дов. №45 від 10.07.2007 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ліквідатор Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"Родіонова М.О.

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2007

 у справі № 15/20  

 за позовом                               ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління "Галич"

 до                                                   Ліквідатор Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"Родіонова М.О.

 про                                                  визнання кредитором на суму 1998,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 р. по справі №15/20 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов’язано ліквідатора Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” внести зміни у затверджений реєстр кредиторів, а саме включити ЗАТ “Ремонтно-будівельне управління “Галич” в реєстр вимог кредиторів на суму 1 998,00 грн. та внести вказані вимоги до третьої черги задоволення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, Акціонерний комерційний агропромисловий банк “Україна” звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норми матеріального права.

Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” підтримав в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

ЗАТ “Ремонтно-будівельне управління “Галич” надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував вимоги апеляційної скарги та просив суд рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

До апеляційної скарги АКАБ “Україна” додано витяг з реєстру вимог кредиторів АКАБ “Україна”. Однак, при розгляді апеляційної скарги у даній справі апеляційний суд не враховує, не досліджує та не оцінює доданий до апеляційної скарги документ у якості доказу у справі відповідно до ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, аргументуючи наступним. Частинами 1, 3 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що нормами означеної статті та будь-якими іншими положеннями ГПК України не передбачено здійснення перегляду в апеляційному провадженні на підставі нових доказів, які не існували на момент прийняття судом першої інстанції відповідного процесуального документу та на прийняття якого такі документи (докази) не могли вплинути ніяким чином, оскільки вони не існували взагалі. З огляду на дати оформлення доданого до апеляційної скарги витягу з реєстру кредиторів банку (штамп “згідно оригіналу”) слід вказати, що він датований після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, у зв’язку з чим ніяким чином не спростовує викладені в рішенні обставини та не впливає на прийняття рішення. Крім цього, відповідач, а ні в апеляційній скарзі, а ні його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції, в порушення ч.1 ст.101 ГПК України, жодним чином не обґрунтували (із доданням відповідних належних доказів, згідно ст.34 ГПК України) неможливість подання вищезазначеного доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановила, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 249 від 29.06.2001 “Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” припинена діяльність відповідача та розпочата процедура його ліквідації.

30.08.2001 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 2/449 підтверджено правомірність застосування до АК АПБ “Україна” процедури ліквідації, а також підтверджено повноваження ліквідатора - Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства.

Постановою Правління Національного банку України від 29.06.2005 № 235 призначено ліквідатором АК АПБ “Україна” фізичну особу - службовця Національного банку України Родіонову Марину Олексіївну.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2005 у справі № 15/555 підтверджено кандидатуру ліквідатора банку фізичної особи - службовця Національного банку України Родіонової Марини Олексіївни.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Відповідно до вимог ст.ст. 92, 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ліквідатором проведено інвентаризацію майна відповідача. Власники залишків на рахунках банку визнані його кредиторами.

В результаті дослідження матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ЗАТ “РБУ “Галич” платіжним дорученням №373 від 26.06.2001р. перерахувало ТзОВ “Вапнярка” (правонаступник – ПП “Вапнярка”) 1998,00 грн. на розрахунковий рахунок банківського відділення АКАБ “Україна”. Однак, в результаті початку ліквідаційної процедури банку, вищезазначена сума коштів не була використана.

Відповідно до листа №25 від 09.06.2003 р. ПП “Вапнярка”, адресованого Регіональному уповноваженому ліквідатору АК АПБ “України”, підприємство дало згоду на визнання ЗАТ “РБУ “Галич” кредитором банку на суму 1998,00 грн. замість себе. Отже, відбулася переуступка вимоги.

Листом №12-03/229 від 03.12.2003 АКАБ “Україна” повідомив позивача, що згідно заяви про переуступку вимоги (листа ПП “Вапнярка” №25 від 09.06.2003 р.) ЗАТ “РБУ “Галич” визнано кредитором банку на суму 1998,00 грн., дані вимоги віднесено до третьої черги, що відповідає вимогам ст. 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”.

Однак, на лист позивача від 30.01.2006 № 01-06/10 щодо повернення коштів відповідач листом № 050/240/1329 від 26.04.2006 повідомив ЗАТ “РБУ “Галич”, що позивач не є кредитором банку.

Згідно з ст. 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ліквідатор складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

Ліквідатор банку в порушення вимог закону, не включив акцептовані вимоги позивача до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вище викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому відповідно до норм чинного законодавства підлягають задоволенню.

Отже, АК АПБ “Україна” не обґрунтовано та не доведено твердження зазначені в апеляційній скарзі, а саме, що позивач включений в реєстр вимог кредиторів банку і виконання оскаржуваного рішення призведе до включення в реєстр кредиторів одних і тих самих вимог двічі. Тому, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 р.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу АК АПБ “Україна” без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу АК АПБ “Україна” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2007 у справі № 15/20 залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2007р. у справі № 15/20 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 15/20 повернути до Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

 25.10.07 (відправлено)