КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2007 № 18/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Перепелиця А.В. - (дов. № 625/д від 15.12.2006 р.)
від відповідача: Громніцький Ю.П. - (дов. № 14-76 від 06.03.2006 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 18/206
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"
до Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про зобов"язання укласти договір
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.06.2007 р. у справі №18/206 припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 р. по справі № 18/206 скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що оскаржуване судове рішення, на думку апелянта, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва – без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши всі доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, ухвалу суду, колегією встановлено наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України», укласти договір поставки природного газу для забезпечення потреб населення у 2007 році в редакції ВАТ «Укрнафта».
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, 19.06.2007 р. позивачем було надано письмове клопотання, в якому останній просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Задовольняючи вищезазначене клопотання місцевий суд виходив з того, що дії сторін по укладенню окремих договорів поставки природного газу власного видобутку свідчать про відсутність спору між сторонами щодо укладання єдиного договору поставки природного газу у 2007 році.
Судова колегія апеляційного суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.02.2007 р. № юр-196 ВАТ «Укрнафта» було направлено на адресу НАК «Нафтогаз України» проект договору поставки природного газу власного видобутку у 2007 році для забезпечення потреб населення та додаткову угоду № 1 до нього, що .
Відповідачем було направлено на адресу позивача лист-відповідь від 06.03.2007 р. № 6/1-343-1656 з підписаним договором поставки природного газу з протоколом розбіжностей. В протоколі розбіжностей відповідач надав свою редакцію пунктів 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 4.2., 5.1., 10.1. та запропонував виключити п. 4.5.
Не погоджуючись з умовами вказаних пунктів в редакції відповідача в протоколі розбіжностей, позивач на підставі ст. 187 Господарського кодексу України звернувся до суду з відповідним позовом.
Як підтверджується проектом договору поставки природного газу, наданого відповідачу листом ВАТ «Укрнафта» від 08.02.2007 р. № юр-196, а також протоколом розбіжностей до договору, направленого позивачу з листом відповідача від 06.03.2007 р. № 6/1-343-1656, між сторонами мало місце листування щодо погодження умов договору поставки природного газу у 2007 році для забезпечення потреб населення, у тому числі по кварталах.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи 23 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 29/92-г поставки природного газу, на підставі якого позивач зобов'язався передати для потреб населення, а відповідач - прийняти у власність та оплатити природний газ, видобутий позивачем у січні 2007 року, в обсязі 207 198, 769 тис. м. куб. газу.
28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір №14/106/01/07 поставки природного газу, на підставі якого позивач зобов'язався передати для потреб населення, а відповідач - прийняти у власність та оплатити природний газ, видобутий позивачем у лютому 2007 року, в обсязі 179 996, 561 тис. м. куб. газу.
Як встановлено судом першої інстанції, 16 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 14/222/07 поставки природного газу, на підставі якого позивач зобов'язався передати для потреб населення, а відповідач - прийняти у власність та оплатити природний газ, видобутий позивачем у березні 2007 року. На виконання вказаного договору сторони підписали акт № 1 приймання-передачі газу, згідно з яким ВАТ «Укрнафта» у березні 2007 року передало, а НАК «Нафтогаз України» прийняла 202 701, 254 тис. м. куб. газу.
18 травня 2007 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір №14/296/07 поставки природного газу, на підставі якого позивач зобов'язався передати для потреб населення, а відповідач - прийняти у власність та оплатити природний газ, видобутий позивачем у квітні 2007 року. На виконання вказаного договору сторони підписали акт № 1 приймання-передачі газу, згідно з яким ВАТ «Укрнафта» у квітні 2007 року передало, а НАК «Нафтогаз України» прийняла 190 407, 214 тис. м. куб. газу.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснював поставку відповідачу газу власного видобутку в січні-квітні 2007 року на підставі окремо укладених договорів.
Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України предметом судового розгляду можуть бути розбіжності, не врегульовані сторонами, що виникають при укладанні договору. Зверненню до суду з позовом про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору, передує обмін сторін листами щодо умов майбутнього договору.
Як умова п. 2.1. договору поставки в редакції позивача, так і умова п. 2.1. в редакції відповідача згідно з протоколом розбіжностей передбачали поставку газу власного видобутку позивача у І, II кварталах 2007 року у відповідних обсягах. Укладення між позивачем та відповідачем договорів № 29/92-Г від 23.02.07 р., № 14/106/01/07 від 28.02.07р., № 14/222/07 від 16.04.07 р., № 14/296/07 від 18.05.07 р. свідчить про відсутність між сторонами спору щодо укладення договору поставки природного газу або в редакції позивача, наданій листом від 08.02.2007 р. № юр-196, або в редакції відповідача, наданій листом від 06.03.2007 р. № 6/1-343-1656 з протоколом розбіжностей.
Колегією суддів приймається до уваги, що ст. 3 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” не передбачено обов’язку укладати договори строком на 1 рік, у Законі вказано тільки що підприємства щомісячно здійснюють продаж.
Таким чином, відповідач підписуючи договори на поставку газу за січень – квітень погодився із позивачем щодо укладання договорів помісячно. Більше того, відповідач під час розгляду спору судом першої інстанції надсилав позивачу проекти договорів на поставку газу за травень та червень.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодекс України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не довів суду обставини, на які посилається, як на підставу своїх заперечень.
Крім того, посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України є необґрунтованим, оскільки правового обґрунтування даного порушення відповідачем не надано.
Отже, колегія приходить до висновку, що місцевим господарським судом постановлено обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Національної Акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р. у справі № 18/206 - без змін.
Головуючий суддя
Судді