КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2007 № 20/328
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача:Морозова В.В. дов. №73 від 30.07.2007 р.
Андрикевич Т.М. дов. №50 від 14.05.2007 р.
від відповідача :Боженко Д.Є. дов. №106 від 26.03.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Голосіївпарк-сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2007
у справі № 20/328
за позовом Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України
до Комунальне підприємство "Голосіївпарк-сервіс"
про стягнення штрафу у розмірі 17000,00 грн. та пені у розмірі 8925,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. по справі №20/328 було позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з КП “Голосіївпарк - сервіс” пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 10020,00 грн., для зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України; 100,20 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції КП “Голосіївпарк - сервіс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених вимог, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.1, 49 ГПК України та ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги в повному обсязі.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва без змін.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються апеляційні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін із наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Господарським судом м. Києва рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2006 №61/5-П “Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” було накладено штраф у розмірі 17000,00грн. на КП “Голосіївпарк - сервіс” за вчинення порушення, яке передбачено п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі - Закон).
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення Антимонопольного комітету України є обов’язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч.3 ст.56 Закону). За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка від суми штрафу (абз.1 ч.5 ст.56). У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (ч.7 ст.56 Закону).
Відповідачем було оскаржено вищезазначене рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2006 №61/5-П у судовому порядку. Постанова Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 17.07.2007р. було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2007р по справі №17/81, яким було відмовлено у визнанні недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.
07.08.2007 р. Відповідач звернувся з заявою №271 від 06.08.2007р. до Позивача про розстрочення виплат штрафу, по якій Адміністративною колегією Антимонопольного комітету України було прийнято рішення від 29.08.2007р. №35/8-р про відмову у задоволенні заяви.
Відповідно до копій платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи, Відповідач оплатив суму штрафу двома платежами, а саме, 29.08.2007р. -10000,00грн., 06.09.2007р. -7000,00грн.
На час розгляду чи перегляду господарським судом справ про визнання недійсним рішень органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу нарахування пені зупиняється (ч.5 ст. 56 Закону).
Отже, з врахуванням приписів вищезазначених норм та обставин справи місцевим господарським судом вірно встановлено, що термін сплати штрафу розпочався з 10.01.2007 р. та повинен був закінчитися 10.03.2007 р. (два місяці на оскарження рішення та сплату штрафу), однак прийняття ухвали суду про порушення справи №17/81 від 06.03.2007 р. зупинило перебіг виконання рішення на п’ятдесят шостий день перебігу строку. Після прийняття постанови апеляційним судом 17.07.2007 р. у справі №17/81, строк виконання рішення Антимонопольного комітету було поновлено 18.07.2007 р. Враховуючи, що з 60-ти днів наданих законом 56-ть днів вже мило до початку судового оскарження, після 18.07.2007 р. для добровільного виконання рішення у відповідача залишилось лише 4-ри дні, а саме граничний термін – 23.07.2007 р. (перший робочий день після 22.07.2007 р.). Тобто, як вірно було встановлено судом першої інстанції, з 24.07.2007р. підлягає нарахуванню пеня за прострочення сплати штрафу на 45 днів (з 24.07.2007р. по 28.08.2007р. та з 29.08.2007р. по 05.09.2007р.).
В свою чергу, апеляційний суд не приймає до уваги твердження Відповідача в апеляційній скарзі з посиланням на абз.7. ч.5 ст. 56 та абз.6 ч.1 ст.58 Закону, а саме що заява про розстрочення виплат штрафу № 271 від 06.08.2007 р. є підставою для зупинення нарахування пені. Оскільки, ст.56 Закону встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення нарахування пені до якого не входить заява про розстрочення сплати штрафу. Додатково апеляційний суд зазначає, що заява про розстрочення сплати штрафу ніяким чином не може бути заявою про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині встановленого терміну сплати штрафу, як помилково вважає Відповідач, тому що зміна терміну виконання (розстрочення) не передбачає обов’язковість наявності підстав для зміни рішення, які встановлені ст.59 Закону.
Вищенаведене, дає підстави апеляційному суду вважати помилковим та необґрунтованим твердження Відповідача щодо неправомірності нарахування пені на момент звернення останнього з заявою про розстрочення сплати штрафу та на період розгляду даної заяви Позивачем.
Додатково, апеляційний суд зазначає, що місцевим господарським судом першої інстанції, на підставі ґрунтовного дослідження матеріалів справи та з врахуванням всіх обставин (часткової оплати) самостійно перераховано суму пені за прострочення сплати штрафу, що становить 10020,00 грн. та не заперечується Позивачем.
Щодо аргументів апеляційної скарги Відповідача, з приводу відсутності підстав у Позивача для звернення до суду 21.08.2007 р., апеляційний суд зазначає наступне. Як вже вище вказано, судом першої інстанції, у відповідності до вимог чинного законодавства, визначено граничний строк сплати штрафу - 23.07.2007 р.. Відповідачем було сплачено штраф лише частково 29.08.2007р. (10000,00грн.) та частково 06.09.2007р. (7000,00грн.), отже після закінчення строку сплати.
Таким чином, на момент звернення Позивача до суду 21.08.2007 р. сума штрафу та пені не були сплачені, що і стало законною підставою для звернення за стягненням у судовому порядку, як те передбачено ч.7 ст.56 Закону.
Апеляційним судом не приймається твердження Відповідача стосовно порушення судом першої інстанції ст.49 ГПК України, оскільки при частковому задоволенні позову витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, однак враховуючи, що Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (п.36 ст.4) Антимонопольний комітет України звільнений від сплати державного мита тому в даному випадку застосовується правило ч.4 ст.49 ГПК України, а саме державне мито, від сплати якого позивач звільнений у встановлено законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи КП “Голосіївпарк - сервіс”, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Апеляційний суд вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу КП “Голосіївпарк - сервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. по справі №20/328 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. по справі №20/328 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 20/328 повернути Господарському м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до ВГС України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.
Головуючий суддя
Судді
29.10.07 (відправлено)