АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ас -1535/ 2006                                       Головуючий по 1-й інстанції

Литвин М.М. Суддя-доповідач: Дорош А.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 червня 2006 року                                                  м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів     Обідіної О.І.. Макарчука М.А.

при секретарі Рибак О.О.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у  відкритому  судовому  засіданні     в  м.   Полтаві     цивільну  справу  за апеляційною скаргою  ОСОБА_1

на рішення    Лубенського міськрайонного суду  Полтавської області від 04 квітня 2006 року

по справі   за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної (немайнової шкоди) в сумі 5000 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що судом допущено невідповідність висновків обставинам справи, зокрема суд невірно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 не приймалася на роботу на посаду старшого продавця магазину, а працювала на посаді продавця, а тому не могла безпосередньо впливати на інших продавців магазину, рішенням суду від ЗО жотня 2003 р. ОСОБА_3 була поновлена на роботі на посаді старшого продавця; правовідносини з питаня відшкодування моральної шкоди мають регулюватися саме ст.7, 4440-1 ЦК України, який був чинним у 2003 р.; працюючи на вказаній посаді ОСОБА_3 поширювала відомості серед продавців про можливість харчування в магазині за рахунок організації підпільної торгівлі та завищення цін на товари, чим завдала шкоди її інтересам та іміджу, як підприємця, після звільнення остання поширювала про неї негативну інформацію, спонукала продавців до одночасного звільнення.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, рішення суду від ЗО жовтня 2003 р. було скасоване, позивач не довела позовні вимоги, правовідносини повинні регулюватися трудовим законодавством.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.5 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанцій апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ст. 311 ч. 1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з 31.05.2002 р. по 29.04.2003 р. працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", який належав ОСОБА_1 на підставі договору оренди приміщення та торгівельного обладнання від 01.01.2001 р., була звільнена з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України за втрату довіри.

Як вбачається із матеріалів справи, у червні 2003 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просила стягнути з останньої 361 грн.40 коп. за пошкодження холодильної вітрини та 5тис. грн. моральної шкоди, судові витрати.

19.06.2003 р. ОСОБА_1 надала заяву про зміну позовних вимог. Просила стягнути вищевказані суми , притягнути для участі у справі на її стороні ТОВ БФ "Аквілон".

14.02.2006 р. ОСОБА_1 подала позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями у відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України. Просила стягнути із ОСОБА_3 на свою користь 5 тис. грн. моральної шкоди та всі судові витрати.

17.03.2006 р. ОСОБА_1 подала заяву з проханням вважати позовну заяву від 14.02.2006 р. уточненням позовних вимог, позовні вимоги стосовно холодильника просила виключити із розгляду на підставі її відмови.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 174 ЦПК України , які регламентують дії суду при відмові позивача від позову ( в даному випадку часткова відмова від позову), не роз"яснено сторонам наслідки процесуальних дій, не постановлена ухвала про закриття провадження у справі в цій частині.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу на те, з яких прававідносин випливають заявлені позовні вимоги, якими нормами права регулюються і чи підлягають розгляду в одному провадженні.

За таких обставин колегія судців приходить до висновку про те, що суд розглянув не всі позовні вимоги, що є обов'язковою підставою скасування рішення, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.5, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.