ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2007р. | № 28/386-А |
за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
до приватного підприємства «Надежда-1»
про стягнення 3 221,88 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.
Представники:
від позивача: Діденко О.В., ст. держ. податк. інспектор (дов. № 2047/9/10-114 від 14.06.07р.)
від відповідачів: не з’явився
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.07.07 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась з позовом до приватного підприємства «Надежда-1»про стягнення заборгованості в сумі 3 221,88 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що за результатами проведення перевірки 30.11.05 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, було виявлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”, п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
За результатами перевірки позивачем складено акт № 265914002304 від 30.11.05 року. На підставі вказаного акту 12.12.05 року позивачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0012202304, яким відповідачу нараховані фінансові санкції в розмірі 176,00 грн. та № 0012212304, яким відповідачу нараховані штрафні санкції в розмірі 1 032,00 грн. Зазначені повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувались.
Також, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що частина заборгованості виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток в яких відповідач самостійно визначив суми податкових зобов’язань.
Крім того, позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та за несвоєчасність подання податкових декларацій по податку на додану вартість та по податку на прибуток .
Враховуючи добровільну несплату відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду.
Відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, ухвали суду та повістки про виклик направлялись відповідачу за всіма наявними в матеріалах справи адресами, зокрема за адресою зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію та довідці головного управління статистики, однак відповідач своїм правом на участь повноважного представника в судовому засіданні не скористався.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи господарський суд -,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Надежда-1»(надалі ПП «Надежда-1»), як суб’єкт підприємницької діяльності зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 23.06.2003 року, рішення про реєстрацію № 19096 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (код 32559502).
ПП «Надежда-1»самостійно задекларувало свої податкові зобов’язання та подало до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень серпень, вересень, грудень, 2004 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень, квітень 2007 року визначивши свої зобов’язання на загальну суму 1438,00 грн. (копії декларацій знаходяться в матеріалах справи). Зазначена суму в повному обсязі сплачена не була.
12.09.06 року державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проводилась перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 01.06.2004 року по 12.09.2006 року.
За результатами перевірки 12.09.2006 року складено акт № 504/15-03.
Під час перевірки виявлені порушення пп. 5.3.1, п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення строків сплати податкових зобов’язань по податку на додану вартість.
На підставі вказаного акту перевірки 13.09.2006 року податковим органом винесено наступні повідомлення –рішення:
№ 8756, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 11,80 грн.;
№ 8761, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3,23 грн.;
№ 8755, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 385,71 грн.
Станом на день прийняття постанови заборгованість відповідача по податку на додану вартість становить 854,73 грн. (в тому числі 852,66 грн. основний борг, 2,07 грн. пеня).
ПП «Надежда-1»самостійно задекларувало свої податкові зобов’язання та подало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові декларації по податку на прибуток за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартал, 4 квартал 2004 року, 1 квартал, 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартали, 4 квартали 2005 року, 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартали, 4 квартали 2006 року, 1 квартал 2007 року визначивши зобов’язання на загальну суму 1 316,24 грн. (копії декларацій знаходяться в матеріалах справи). Зазначена сума в повному обсязі сплачена не була.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем за порушення терміну подання податкових декларацій по податку на прибуток виносились податкові повідомлення-рішення № 00125815051, № 0012571505, № 0096401503, № 0102581503 якими відповідачу були визначені суми штрафних санкцій по податку на прибуток (копії в матеріалах справи).
Заборгованість відповідача по податку на прибуток складає 1706,80 грн. (в тому числі 1670,52 грн. основний борг, 36,28 грн. пеня)
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача складає 2 561,53 грн. (1706,80 грн. по податку на прибуток, 854,73 грн. по податку на додану вартість).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі по тексту Закон).
Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п. “а” пп. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).
У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).
Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п. „б” пп. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).
Відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Виконуючи визначену норму Закону, в зв'язку з несплатою податкового зобов'язання позивач надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/3119 від 09.06.2004 року та другу податкову вимогу № 2/4721 від 30.09.2004 року, які повернулись без вручення та були розміщені на дошці податкових оголошень (докази в матеріалах справи).
Зазначені податкові вимоги відповідачем не оскаржувались, податковим органом не відкликані і є чинними на час розгляду справи. При цьому сплата податкового боргу на момент звернення позивача до суду не відбулась.
Відповідно до п. 17.1. ст.17 Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Відповідно до пп. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли платник податків, що не подає податкову декларацію у строки визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Як убачається з матеріалів справи саме в такому обсязі і застосовані до позивача штрафні санкції.
Згідно п. 17.3 ст. 17 Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Активи платника податків –кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи викладені обставини та визначені приписи Закону, господарський суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в примусовому порядку самостійно задекларованих та несплачених суму податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій і відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
Крім того, як убачається з матеріалів справи, 30.11.05 року співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності кіоску, що розташований за адресою:м. Київ, проспект Перемоги 117 та використовується ПП "Надежда-1".
Під час перевірки встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”, а саме невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 35,25 грн. та п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме відсутність торгового патенту.
За результатами перевірки складено акт № 265914002304 від 30.11.05 року.
На підставі акту позивачем 12.12.05 року прийняті наступні рішення:
№ 1221, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1032,00 грн.;
№ 1220, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 176,00 грн.
В матеріалах справи відсутні докази, щодо оскарження в адміністративному або судовому порядку вищезазначених рішень.
Відповідач частково сплатив суму штрафних санкцій та станом на день розгляду справи заборгованість складає 660,35 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Згідно ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані при проведенні розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій дотримуватись вимог, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (13).
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції передбачені статтею 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до ст. 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як убачається з акту перевірки та рішення № 1220 саме в зазначеному розмірі і були застосовані до відповідача штрафні санкції.
Згідно ст. 25 Закону суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності регулюється Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Відповідно до п 1 ст. 2 зазначеного закону торговий патент визначається як державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Частиною 1 статті 3 закону встановлено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. (ч.2)
Під пунктами продажу товарів слід розуміти, зокрема магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; (п.1 ч.3 ст.3 Закону).
Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду (п. 1 ст. 7).
Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється (п. 2 ст. 7).
Під час судового розгляду встановлено, що на момент проведення перевірки кіоску за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 117, був відсутній торговий патент на право здійснення торговельної діяльності, що в силу викладеного вище є порушенням порядку здійснення торговельної діяльності, для якої передбачено законом придбання торгового патенту і відповідно є порушенням ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням (абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону)
Як убачається з матеріалів справи саме в такому обсязі і застосована до позивача сума штрафних санкцій спірним рішенням № 1221.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені в рішеннях суми відповідачем у встановлені строки сплачені не були, рішення в установленому порядку не відкликані та не скасовані і є чинними на час розгляду справи. При цьому сплата штрафних санкцій в повному обсязі у добровільному порядку не відбулась.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ .
Абзацом 1 п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні" закріплено право податкових органів здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції, серед інших, виконують такі функції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Як встановлено під час розгляду справи, відповідач самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та суму штрафних санкцій визначених ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у встановлені строки не сплатив; наявність заборгованості не заперечив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі до бюджету не надав, висновків актів перевірки не спростував.
Загальна заборгованість відповідача по самостійно визначеним податковим зобов’язанням та по штрафним санкціям визначеним ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складає 3 221,88 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи довідкою позивача про заборгованість та витягами з облікових даних платника податків.
За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовну заяву такою, що підлягає.
При цьому суд вважає також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення пені, оскільки відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання вважається податковим боргом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач у судові засідання не з'явився, по суті позову не заперечив, доказів які б спростовували позовні вимоги не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 23, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Керуючись ст.ст. 23, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Надежда-1" (04050, м. Київ, вул. Пугачова, 6/29 кв. 53 код 32559502) на користь Держави:
на рахунок № 31119104700011, одержувач –УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968 банк одержувача; ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900 суму штрафних санкцій в розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн. 35 коп.
на рахунок № 31119029700011, одержувач –УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968 банк одержувача; ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100 суму заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 854 (вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 73 коп.
на рахунок № 31117009700011, одержувач –УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968 банк одержувача; ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000 суму заборгованості по податку на прибуток в розмірі 1706 (одна тисяча сімсот шість) грн. 80 коп.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.С. Копитова