Справа № 2 – 570\2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді –Нікітішина В.П.
при секретарі - Бондаренко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Котовський цукровий завод»про визнання права власності,
в с т а н о в и в:
Позивач 23.02.2009 року звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що 13.04.2007 року між ним і відповідачем було укладено договір найму оренди транспортного засобу, марки «MAZDA 6», 2003 року випуску, шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, зареєстровано в Котовському МРЕВ в Одеській області 30 червня 2004 року згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, який було посвідчено нотаріально (реєстр № 3963) і з того часу транспортний засіб перебуває у користуванні та володінні. За попередньою домовленістю сторін, попереднє укладання цього договору здійснювалось з метою юридичного оформлення правових підстав для його фактичного володіння цим автомобілем, що у майбутньому призведе до оформлення між ними договору купівлі-продажу цього автомобіля. На протязі 2007 року він сплатив відповідачу вартість цього автомобіля у 18000 дол.США, що підтверджується довідкою виданою головою правління ВАТ «Котовський цукровий завод»та актом прийому-передачі транспортного засобу. Однак посвідчити угоду купівлі-продажу нотаріально відповідач ухиляється, та не виконав жодного заходу, щодо зняття транспортного засобу з обліку в органах МРЕВ та переоформлення права власності на позивача. При цьому керівництво посилається на свою зайнятість, та неодноразово пропонувало позивачу звернутися з цього приводу пізніше. Це надає йому право вимагати, у відповідності з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України визнання такого договору дійсними. Тому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «MAZDA 6», 2003 року випуску, шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, який зареєстровано в Котовському МРЕВ в Одеській області 30 червня 2004 року згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, укладений між ВАТ «Котовський цукровий завод»та ним, ОСОБА_1, у 2007 році та визнати за ним право власності на цей автомобіль.
В ході розгляду справи у суді 15.03.2010 року позивач уточнив свій позов. Зазначав, що керівництво відповідача приховало від нього факт знаходження автомобіля під заставою. Тому він є добросовісним набувачем цього автомобіля. Просив визнати угоду купівлі-продажу автомобіля такою, що відбулась в червні 2007 року, та визнати його власником цього автомобіля.
Позивач і його представник у суді, адвокат ОСОБА_2, наполягали на позові.
Представник відповідача ВАТ «Котовський цукровий завод»за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнала у повному обсязі. Зазначала, що договір купівлі-продажу автомобіля з позивачем не укладався. Коштів на рахунок підприємства за умовами цієї угоди не надходило. Надані позивачем письмові докази на підтвердження сплати 18000 дол.США є сфальсифікованими. Тому просила у позові відмовити у повному обсязі.
Долучений до справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»за довіреністю
ОСОБА_5, підтримав позицію представника відповідача. Підтвердив, що автомобіль до цього часу є у заставі банку і ніяких дозволів на його продажу банк не надавав.
Долучений до справи за клопотанням позивача у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, Перепелиця Сергій Вячеславович, проти позову заперечував. Вказував, що ні він, як голова правління ВАТ «Котовський цукровий завод», ні його підлеглі у 2007 році договору купівлі-продажу спірного автомобіля не укладали. Ніяких коштів з цього приводу від позивача не отримували. Надані позивачем письмові докази у справі у вигляді - довідки про сплату 18000 дол.США та Акту прийому-передачі авто, він з таким змістом не підписував.
Вислухавши сторони, покази свідка, та дослідивши представлені докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що 13 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір найму оренди транспортного засобу, марки «MAZDA 6», 2003 року випуску, шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, зареєстровано в Котовському МРЕВ в Одеській області 30 червня 2004 року згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, який було посвідчено нотаріально (реєстр № 3963) і з того часу транспортний засіб перебуває у користуванні та володінні позивача. Строк дії цього договору визначений сторонами до 13.04.2012 року.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Тобто у даному випадку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами у справі має бути складено тільки у письмовій формі. В підтвердження цьому позивач не надав такого письмового договору. Надана ним довідка про отримання відповідачем 18000 дол.США в рахунок оплати вартості автомобіля, на переконання суду, не є належним доказом цьому.
По-перше, логотип відповідача на довідці не відповідає логотипу відповідача. Дані банківських реквізитів відповідача та код ЄДРПОУ також не відповідають відповідачу.
По-друге сама довідка не містиь необхідних реквізитів стосовно дати її видачі та порядкового реєстраційного номера, що є обовязковими для такого роду документу. Тому з огляду на ці суттєві недоліки, підстав вважати цей письмовий доказ належним у суду не має.
Аналогічне слід віднести і до акту пиймання передачі автомобіля у власність позивача, наданого позивачем.
Достовірність цих доказів спростував, своїми показами допитаний у якості свідка Перепелиця С.В.
Надана представником відповіача інформація Базового відділення Одеської обласної дирекції «Райфафайзе Банк Аваль»від 30.11.2009 року свідчить про те, що на рахунок відповідача від позивача за період з 14.04.2007 року по 17.07.2009 року грошові кошти кошти у розмірі 18000 дол.США, або еквівалент у національній валюті не надходило.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)
передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Доказів, які б свідчили про сплату вартості автомобіля на рахунок відповідача матеріали справи не місять.
Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо
у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
З огляду на зазначене сторони не мали права укладати між собою і виконувати угоди в іноземній валюті. Тобто, така угода протирічить діючому валютному законоавству України, тому не може визнаватись дійсною.
Згідно ст.586 ЦК України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Як слідує із матеріалів справи вказаний автомобіль перебуває у заставі (іпотеці) ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»з 26.04.2006 року і до цього часу. Письмових доказів про надання заставодержателем згоди на продажу цього автомобіля позивачу матеріали справи не містять. Сам представник банку запречував можливість надання такої згоди. Підтвердив тільки про надання згоди відповідачу на передачу цього автомобіля в оренду позивачу від 10.04.2007 року.
Тому укладання договору цього автомобіля в червні 2007 року без письмової згоди на це банку є неможливим, оскільки б це протирічило чинному законодавсту.
З огляду на все вищенаведене підстав для задоволення цього позову суд не находить. Доводи позивача про відсутність у нього інформації щодо перебування у заставі цього автомобіля, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки судом не встановлено укладання між сторонами самого правочину договору купівлі-продажу.
У звязку з відмовою у позові у повному обсязі понесені позивачем судові витрати у справі слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 212,215 ЦПК України, ст.ст. 202,203,207,208, 215,655 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_1 у задоволені позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області, через суд який його ухвалив, протягом 10 днів з дня проголошення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, а в подальшому апеляційної скарги в наступні 20 днів.
По закінченню строків на апеляційне оскарження і не надходження апеляції, а також в разі не скасування цього рішення в апеляційному порядку воно набирає законної сили.
Суддя –