6 вересня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши справу за  позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення із незаконного користування частини земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У червні  2003 року ОСОБА_1 звернулась із  позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що рішенням Мостиського районного суду від 12 березня 2003 року між нею та відповідачем поділено жилий будинок АДРЕСА_1, який був їх спільною сумісною власністю, і визнано право власності за кожним на ½ частку будинку. Рішенням виконавчого комітету Гостинцівської сільської ради від 25 червня 1994 року №НОМЕР_1 ОСОБА_2 передано у приватну власність для обслуговування будинку земельну ділянку розміром 0,25 га. Просила виділити їй у користування ½ частину земельної ділянки. ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про повернення йому 0,09 га земельної ділянки, самовільно зайнятої ОСОБА_1, та стягнення матеріальної шкоди у сумі 2000 грн. та моральної школи у сумі 10000 грн.

Рішенням Мостиського районного суду  від  28 листопада  2003 року позов ОСОБА_1 задоволено, виділено їй у користування земельну ділянку розміром 1207 кв.м. Виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 1270 кв.м. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2004 року резолютивну частину рішення Мостиського районного суду  від 28 листопада 2003 року доповнено реченнями наступного змісту: “У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити частину земельної ділянки на в”їзді площею 66 кв.м та доріжку до криниці площею 20 кв.м. Загальна площа ділянки спільного користування 86 кв.м. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення частини земельної ділянки відмовити за його безпідставністю”.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та   процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і  процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Мостиського районного суду від 28 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду  Львівської області від 23 лютого 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.