Справа № 2-5010/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді – Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ СМУ „Висотбуд” про відшкодування шкоди заподіяних ушкодженням здоров’ю, –
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до ЗАТ СМУ „Висотбуд” про відшкодування шкоди заподіяною ушкодженням здоров’ю. Обґрунтовуючи поданий позов посилався на те, що під час виконання ним трудової функції відбувся нещасний випадок, внаслідок якого він отримав ушкодження здоров’я. Оскільки виплати, які здійснюють Фонд страхування від нещасних випадків не покривають втраченого заробітку, він просив стягнути різницю між втраченим заробітком та виплатами фонду, в тому числі за минулий період. Крім цього позивач просив стягнути з відповідача одноразову допомогу у розмірі 30000 грн. за додаткові затрати, пов’язані з каліцтвом та інвалідністю та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. (а.с.1) . В процесі розгляду справи позивачем були уточнені та доповнені позовні вимоги, які були підтримані в судовому засіданні представником позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Позивач працював каменярем вищого розряду в ЗАТ СМУ „Висотбуд” (а.с. 9-15) .
20 грудня 2005 р. при виконанні робіт, з позивачем відбувся нещасний випадок - позивач впав та травмував обидві ступні ніг, про що було складено та затверджено акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом від 18.04.2006 року (а.с. 2-5) . У цей же день позивач був доставлений в МКЛ-1 м. Одеси, де проходив стаціонарне лікування (а.с. 6) . Позивачу була встановлена третя група інвалідності внаслідок отримання трудового ушкодження (а.с. 8) , а згідно висновку МСЕК від 21.10.2008 позивачу була встановлена друга група інвалідності безстроково внаслідок отримання трудового ушкодження (а.с. 7) .
З врахуванням того, що середня заробітна плата позивача до нещасного випадку була більше, ніж виплати які здійснює фонд, то відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з пояснень позивача, акту про нещасний випадок на виробництві, позивач отримав травму, що унеможливила його подальшу роботу, викликала стійку втрату працездатності та спричинила значний обсяг грошових затрат на реабілітацію та лікування. У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками у даному випадку розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таким чином, з 2006 року по теперішній час позивач не має змоги працювати, оскільки є інвалідом II групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №005316 від 21.10.2008 р.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі вищезазначеного, з врахуванням того, що представник відповідача не подав жодних заперечень проти поданого позову, що в умовах змагальності цивільного процесу, його диспозитивності (ст.ст. 10. 11 ЦПК України) та з врахуванням заочного розгляду справи, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення недоплати щодо виплат пенсії за законом внаслідок втрати працездатності на протязі 50 місяців та відшкодування шкоди здоров’ю в результаті нещасного випадку при виконанні трудових обов’язків 511 грн. щомісячно з серпня 2010 року, оскільки іншого відповідачем не доведено.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 25 000 грн. суд виходить з положень ч.1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п. 3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з п. 5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Як вбачається з акту про нещасний випадок, низка порушень правил безпеки на виробництві, зокрема з боку позивача призвели до ушкодження здоров’я та втрати працездатності внаслідок отримання травми на виробництві. Таким чином, протиправність поведінки відповідача, дій чи бездіяльності, що спричинили моральні та фізичні страждання як підстава для стягнення моральної шкоди відсутня, в зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача одноразової допомоги у розмірі 30000 грн. за додаткові затрати, пов’язані з каліцтвом та інвалідністю, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що з усіма питаннями щодо додаткових затрат, пов’язаних з каліцтвом та інвалідністю, позивач повинен звертатися до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, який в установленому законом порядку, при наявності підстав, може фінансувати додаткові витрати.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача внести зміни до заліків страхових внесків у Пенсійний фонд України та в ФССНВ виходячи з дійсного заробітку позивача за період з 2000 по 2010 рік, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Таким чином, виходячи з презумпції, що державні органи повинні діяти в межах наданих їм законом повноважень та у відповідності до закону, питання про стягнення недоімки повиненно було вирішувати відповідне управління пенсійного фонду у якого є відповідна матеріально-правова вимога до ЗАТ СМУ «Висотбуд», передбачена законом. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не має правових підстав для подачі цієї позовної вимоги, так як це взаємовідносини між ЗАТ СМУ «Висотбуд» та УПФ України, яки регулюються відповідними нормами закону.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 105 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. Страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку. Оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов'язки, які не передбачені цим Законом. Тобто відмова у заявлених позовних вимогах у відповідній частині не виключає звернення в адміністративному або судовому порядку у разі якщо позивач висуне позовні вимоги, які будуть відповідати специфіки виниклих правовідносин між учасниками соціальних правовідносин та буде відповідати схемі „порушення права - суб’єкт, який вчинив порушення – вимога до суб’єкту, який вчинив порушення”.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст. 173 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 130, 208, 209, 212, 213-215, 224-225 ЦПК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ЗАТ СМУ „Висотбуд” про відшкодування збитків заподіяних ушкодженням здоров’ю - задовольнити частково.
Стягнути з ЗАТ СМУ „Висотбуд” на користь ОСОБА_1 недоплати щодо виплат пенсії за законом внаслідок втрати працездатності на протязі 50 місяців у сумі 25 301 грн.
Стягнути з ЗАТ СМУ „Висотбуд” на користь ОСОБА_1 як відшкодування шкоди здоров’ю в результаті нещасного випадку при виконанні трудових обов’язків 511 грн. щомісячно з серпня 2010 року.
В частині інших позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І.ДРІШЛЮК
Ў