Справа №2-А-444/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Вуїва О.В.,
при секретарі – Кашарайло А.А.,
за участю: позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування , -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування.
В обгрунтування позову зазначав, що 20 серпня 2010 року інспектор Новобузького взводу роти ДПС ДАЇ УМВС України в Миколаївській області Шилівський В.Б. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу позивач 20 серпня 2010 року о 21 годині 16 хвилин на 155 км. автодороги Н-14 Кіровоград-Миколаїв в населеному пункті Ольгопіль, керуючи автомобілем «Шевроле Авео», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 12.4 ПДР України перевищив максимальну дозволену для населених пунктів швидкість руху (60 км./год.), рухаючись зі швидкістю 90 км./год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
На підставі протоколу інспектором в цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
Позивач вважав, що постанова винесена безпідставно, а саме з підстав:
1. відсутності правопорушення взагалі, оскільки він здійснював рух зі швидкістю не більше 50 км./год.;
2. відсутності належних та допустимих доказів такого порушення.
Виходячи з цих обставин ОСОБА_1 просив про визнання постанови незаконною та її скасування.
В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги, додатково просив про закриття відносно нього провадження в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову в якому вказував на правомірність оскаржуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.
Заслухавши пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та матеріали надісланої відповідачем на адресу суду адміністративної справи, суд прийшов до наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до протоколу серії ВЕ № 033639 та постанови ВЕ № 217369 20 серпня 2010 року о 21 годині 16 хвилин на 155 км. автодороги Н-14 Кіровоград-Миколаїв в населеному пункті Ольгопіль позивач, керуючи автомобілем «Шевроле Авео», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 12.4 ПДР України перевищив максимальну дозволену для населених пунктів швидкість руху (60 км./год.), рухаючись зі швидкістю 90 км./год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обгрунтований належними доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим характер правопорушення вказує на те, що його фіксування можливе лише за допомогою конкретного виду доказів, а саме за допомогою спеціальних приладів, що мають функції фіксування швидкості руху транспортного засобу.
Положення ст. 251 КУпАП носять імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приладів, які мають функції фото- кінозйомки, відеозапису і тому лише вони можуть бути використані, як докази по справі.
Доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є дані приладу для вимірювання швидкості «Беркут», що не має функції фото-, кінозйомки, відеозапису.
Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, який позивач відмовився підписати, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення, але таких належних та допустимих доказів ні протокол, ні постанова не містить.
Так, протокол містить відомості щодо свідків порушення, проте ці свідки працівниками державтоінспекції допитані не були, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які їхні пояснення щодо обставин порушення, зокрема ті, що б підтвердили факт наявності події та складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення в зв’язку недостатнім проведенням відповідачем необхідних процесуальних дій для встановлення події, а також в діях позивача - складу правопорушення та недостатнім обгрунтуванням її доказами підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову серії ВЕ 217369 від 20 серпня 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу – направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: /підпис/ О.В. Вуїв
Згідно з оригіналом: суддя: