Справа №2-А-520/2010

ПОСТАНОВА

Іменем        України

06 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Вуїва О.В., при секретарі – Кашарайло А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни за період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно),

ВСТАНОВИВ:

  В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни та забезпечити їх виплату.

В обгрунтування позову зазначала, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але відповідачі не проводили нарахування та не виплачували ці кошти протягом 2007 року, посилаючись на те, що через зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» нарахування та виплата таких коштів була призупинена.

Також вказуючи, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними, однак незважаючи на цю обставину відповідачі не призначили та не виплачували підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому цим Законом, а тому позивачка просила позов задовольнити.

Крім того, позивачка зазначила про поважність причин пропуску нею строку на звернення до суду, оскільки про порушення свого права дізналася з засобів масової інформації лише в жовтні 2008 року, а тому просила про його поновлення.

 Ухвалою суду від 27 жовтня 2008 року справа була об’єднана в одне провадження з іншими аналогічними адміністративними справами за позовами фізичних осіб - дітей війни до управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни та забезпечення їх виплати.  

09 грудня 2008 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області було винесено постанову по справі, проте ця постанова в подальшому була скасована ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 р., а справа – направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2010 року вимоги позивачів – дітей війни були роз’єднані в окремі провадження.

Також ухвалою суду від 06 жовтня 2010 року вимоги ОСОБА_1 за період з 01 січня 2007 року по 24 жовтня 2007 року були залишені без розгляду в зв’язку з пропуском строку на звернення до суду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 на з’явилася, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.  Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі до якої долучив заперечення проти позову.

Заперечення, що містяться в матеріалах справи обгрунтував відсутністю законодавчого врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень  до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» та відсутністю бюджетного фінансування, а також їх частковою необгрунтованістю.

Представник відповідача – Кабінету Міністрів України в судове засідання не з’явився, судом про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим розглядати справу без участі позивачки та представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є отримувачем пенсії та дитиною війни, якій Управління Пенсійного фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області не призначало за період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та не проводило нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у зв’язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була призупинена дія ст. 6 цього Закону.

Проте 09 липня 2007 року  Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у зазначеній справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей вказаних законів, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.  

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» поновили свою дію у 2007 році з 09 липня 2007 р., отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09 липня 2007 р. до 31  грудня 2007 р.

Що стосується визначення розміру підвищення до пенсії, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Проте на час розгляду справи законодавство не містить терміну «мінімальна пенсія за віком».

 09 липня 2003 року законодавчим органом був прийнятий Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким було запроваджено термін мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Проте вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У частині 1 статті 6 Закону зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Аналіз Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено в законодавчому порядку. Норма статті 28 Закону України № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією закону щодо спору про соціальні виплати (підвищення до пенсії дитини війни), не пов’язаного  з спором про виплату з системи пенсійного забезпечення. Недотримання цієї імперативної норми порушує публічний порядок і ці твердження підтверджені ухвалою Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року (справа 2-27у/2009).

Однак встановлені судом обставини не можуть жодним чином свідчити про те, що відсутність законодавчого врегулювання чіткого визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни може бути підставою для невиконання державою своїх зобов’язань перед власними громадянами.

Водночас підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (ст.7) виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачки є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення  відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на  який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права ОСОБА_1 на нарахування підвищення до пенсії дітям війни, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року є порушенням, яке створило для позивачки ситуацію непевності стосовно реалізації нею зазначеного права.

Тому, доводи Пенсійного фонду про відсутність  механізму нарахування підвищення до пенсії дітям війни, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів, а тому позивачка           ОСОБА_1 за період з 24 жовтня 2007 р. до 31  грудня 2007 р. мала право на отримання відповідного підвищення до пенсії.

Таким чином  вимоги до Пенсійного фонду за період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року є цілком обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте не підлагають задоволенню вимоги до Кабінету Міністрів України з огляду на те, що до його компетеції  не відноситься питання нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії дітям війни.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС  України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в                              м. Вознесенську Миколаївської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії дітям війни в період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно).

Зобов’язати управління Пенсійного фонду в. м. Вознесенську Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з                   24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно).

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни за період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) в зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не приймали участь в розгляді справи – протягом десяти днів з дня  отримання її копії.

          Суддя:           /підпис/