Справа №2-А-441/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Вуїва О.В.,
при секретарі – Кашарайло А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позову зазначав, що 17 серпня 2010 року інспектор ДПС ВДАЇ м. Кривий Ріг Солшис С.М. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу позивач 17 серпня 2010 року о 16 годині 30 хвилин в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на вул. Дніпропетровське шоссе, керуючи автомобілем «МАЗ», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 16.8 ПДР України, виїхав на перехрестя доріг на зелений сигнал світлофора та зупинився на перехресті, не покинувши його в наміченому напрямку, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП.
На підставі протоколу інспектором в цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач вважав, що дії інспектора щодо складання протоколу та винесення постанови мають неправомірний характер, водночас постанова винесена безпідставно та з процесуальними порушеннями, а саме з підстав:
1. відсутності правопорушення взагалі, оскільки ОСОБА_1, виїхавши на перехрестя доріг на зелений сигнал світлофора та доїжджаючи до іншого світлофора з червоним сигналом, зупинився біля стоп-лінії, як це передбачено п. 16.8 ПДР України;
2. відсутності належних та допустимих доказів такого порушення;
3. процесуальних порушень, а саме те, що інспектором не було враховано характер порушення, особу порушника, ступінь його вини.
Виходячи з цих обставин позивач просив про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та повне підтримання позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки не відомі. Клопотання та заяви, заперечення проти позову да додаткові докази на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття представника відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та матеріали надісланої відповідачем на адресу суду адміністративної справи, суд прийшов до наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до протоколу серії АЕ № 119548 та постанови АЕ № 313441 17 серпня 2010 року о 16 годині 30 хвилин в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на вул. Дніпропетровське шоссе позивач, керуючи автомобілем «МАЗ», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 16.8 ПДР України, виїхав на перехрестя доріг на зелений сигнал світлофора та зупинився на перехресті, не покинувши його в наміченому напрямку, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП.
Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62 «Місце зупинки», він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обгрунтований належними доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є лише протокол про адмінстративне правопорушення.
Разом з тим в протоколі містяться заперечення позивача проти порушення в якому він вказував на відповідність його дій вимогам Правил, а саме те, що він здійснив зупинку на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, а в позові доповнив свої пояснення наявністю перед світлофором стоп-лінії, надавши схему цієї ділянки дороги.
Вказані заперечення в силу ст. 251 КУпАП є одним з доказів, що можуть підтверджувати факт наявності або відсутності адмінстративного правопорушення.
Таким чином, маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких належних та допустимих доказів ні протокол, ні постанова не містить.
Не зібрано та не надано таких доказів відповідачем й в судове засідання.
Разом з тим зміст протоколу не в повній мірі відображає обставини порушення в сенсі п. 16.8 ПДР України, а тому унеможливлював встановлення всіх необхідних обставин справи для прийняття законного та об’єктивного рішення.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову серії АЕ 313441 від 17 серпня 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: /підпис/ О.В. Вуїв
Згідно з оригіналом: суддя: