Справа № 2-737/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарях – Огренда І.М., Кашарайло А.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку та майна, набутого без достатньої правової підстави та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору найму житлового приміщення та стягнення плати за користування майном,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до                          ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку та майна, набутого без достатньої правової підстави в якій вказував, що з 1961 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_5 В період шлюбу вони домовилися з відповідачкою ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_3) про купівлю належного останній житлового будинку №АДРЕСА_1, який вона отримала в порядку спадкування після смерті своїх батьків.

З’ясувавши, що у відповідачки відсутні правовстановлюючі документи щодо          будинку, 19 листопада 1996 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали між собою в письмовій формі та нотаріально посвідчили угоду про завдаток. Згідно цієї угоди ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 завдаток в розмірі 1295 грн. та зобов’язалась сплатити повну, узгоджену сторонами вартість будинку – 2775 грн. після отримання останньою правовстановлюючих документів щодо будинку та укладення, а також нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла.

Сплативши кошти за договором завдатку, позивач разом з дружиною з дозволу відповідачки вселився в будинок, де, враховуючи його поганий технічний стан, здійснив капітальний ремонт та додатково збудував декілька господарських будівель на що було затрачено 59032 грн. Також, ОСОБА_5 додатково надала ОСОБА_3 2350 грн. для належного оформлення продавцем правовстановлюючих документів для подальшого оформлення договору купівлі-продажу будинку.

Однак, незважаючи на домовленість між сторонами, ОСОБА_3 в односторонньому порядку значно збільшила вартість будинку, а в подальшому взагалі звернулася до суду з позовом про виселення сім’ї ОСОБА_1 з належного їй житла.

Оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь подвійну суму завдатку, узгоджену сторонами в договорі – 2550 грн., а також 2350 грн. додатково сплачених коштів та 59032 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт, а всього - 63932 грн..

Ухвалою суду від 08 квітня 2010 року первісну позовну заяву було об’єднано в одне провадження з зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору найму житлового приміщення та стягнення плати за користування майном в якому відповідачка (з врахуванням подальших уточнень) вказувала, що між нею та сім’єю ОСОБА_1 фактично був укладений договір найму житлового будинку по АДРЕСА_1, останні користувалися житлом для власного проживання, однак плату за це не вносили. Оскільки, між сторонами договору найму розмір плати не узгоджувався, а тому відповідно до норм чинного Цивільного кодексу України розмір плати повинен бути визначений з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, а саме виходячи з середнього розміру плати за найм житла в м. Вознесенську.

Виходячи з цих обставин ОСОБА_3 просила визнати дійсним договір найму житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_1, а також стягнути з останнього плату за користування житлом за період з 01 січня 2007 року по 01 березня 2010 року, що за вирахуванням наданого їй завдатку та додатково сплачених коштів становить 15 355 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Також просили суд врахувати ту обставину, що грошові кошти були витрачені в інтересах сім’ї ОСОБА_1, а тому позивач, як співвласник цього майна та спадкоємець після смерті дружини, який прийняв спадщину, має право на їх повернення в повному обсязі.

В той же час зустрічний позов не визнали, вважаючи його необгрунтованим.

При цьому просили врахувати наявність такого, що набрало законної сили рішення суду від 04 березня 2010 року, згідно якого між сторонами вже було встановлено наявність договору найму житла та безоплатний характер цього договору.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник – ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково – в частині необхідності повернення сплаченої за договором завдатку суми коштів, проте вважаючи такі кошти авансом, не вбачали підстав для їх повернення в подвійному розмірі. Також погодилися з вимогою про стягнення 2 350 грн. додатково сплачених коштів.

В іншій частині вимоги вважали безпідставними.

Свої заперечення обгрунтовували:

-   відсутністю доказів прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_5, що вказує на відсутність у нього права на звернення до суду;

-   відсутністю доказів, що б стверджували потребу житла на момент проживання в будинку сім’ї ОСОБА_1 в терміновому капітальному ремонті та необхідності в будівництві господарських будівель;

-   відсутністю її, відповідачки, згоди на проведення таких робіт;

-   відсутністю належних доказів вартості ремонтних робіт.

В той же час зустрічний позов підтримали в повному обсязі, просили визнати дійсним договір найму житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між відповідачкою та ОСОБА_1, а також стягнути з останнього плату за користування житлом за період з 01 січня 2007 року по 01 березня 2010 року, що за вирахуванням завдатку та додатково сплачених коштів становить 15 355 грн.

Також звертали увагу суду на наявність з цих обставин рішення суду від 04 березня 2010 року, що має преюдиціальне значення для справи.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, а також ОСОБА_7, який не бажав приймати участь в якості третьої особи з самостійними вимогами чи без самостійних вимог щодо предмета спору, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом з пояснень сторін та письмових доказів встановлено те, що з 24 грудня 1961 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_5 (а.с. 8)

19 листопада 1996 року остання домовився з ОСОБА_3 (на той час – ОСОБА_3) про майбутнє укладення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1.

На час досягнення домовленості відповідачка була власником лише Ѕ частки цього майна, хоча належним чином право власності щодо неї оформила лише 18 вересня 2006 року (а.с. 13-14).

Інша частка будинку перейшла у власність ОСОБА_3 12 червня 2000 року, однак право власності щодо неї вона оформила лише 11 лютого 2008 року (а.с. 15-16).

Сторони узгодили вартість предмета майбутнього договору у 2 775 грн., частину цих коштів в якості завдатку (1 295 грн.) ОСОБА_5 передала відповідачці одразу про що сторонами було укладено та посвідчено в нотаріальному порядку договір завдатку, а решту коштів - зобов’язалася передати після підписання договору купівлі-продажу (а.с. 10).

Позивач разом з дружиною та сином ОСОБА_1 з дозволу відповідачки вселилися в будинок в якості наймачів, де враховуючи його поганий технічний стан з її ж дозволу протягом 1996-2009 років здійснили капітальний ремонт та додатково збудували декілька господарських будівель, на що було затрачено 59 032 грн.

Вказані обставини підтверджуються:

- щодо надання дозволу на здійснення ремонту – поясненнями самих сторін та показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили той факт, що ОСОБА_3 надала сім’ї ОСОБА_1, як майбитнім власникам будинку, право на покращення технічного стану будинку, знала про проведення таких робіт та протягом тривалого часу (більше десяти років) проти їх проведення не заперечувала;  

- в частині стану будинку до та після ремонту -показаннями цих же свідків, а також частково – обставинами, зазначеними відповідачкою в своєму позові до подружжя ОСОБА_1 про примусове виселення з будинку в якому вона визнавала той факт, що житло з 1992 по 1996 рік не використовувалося за призначенням (а.с. 11-12);

- обставини щодо об’єму робіт та витрат на ремонт житла - матеріалами будівельно-технічної експертизи від 08 вересня 2009 року та частково (в частині виконаних робіт) – показаннями вищевказаних свідків  (а.с. 21-77).

Також ОСОБА_5 додатково надала ОСОБА_3 2 350 грн. для належного оформлення продавцем правовстановлюючих документів для подальшого оформлення договору купівлі-продажу будинку, що не заперечувалося сторонами та знайшло своє підтвердження письмовою розпискою (а.с. 7).

Незважаючи на домовленість між сторонами, ОСОБА_3 в односторонньому порядку значно збільшила вартість будинку, а в подальшому (в 2008 році) взагалі відмовилася від укладення договору купівлі-продажу та звернулася до суду з позовом про виселення сім’ї ОСОБА_1 з належного їй житла (а.с. 11-12, 98-99).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с. 9).

Відповідно до ст. 195 ЦК УРСР 1963 року (чинної на час укладення договору) завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання.

Матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 узгодили та уклали між собою саме договір завдатку, який на час розгляду справи є чинним, а тому підлягає обов’язковому виконанню.

Згідно умов цього договору та положень ч. 2 ст. 571 ЦК України (що підлягає застосуванню в силу п.п. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу)  в разі порушення  зобов’язання з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржнику завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Порушення зобов’язання сталося з вини відповідачки, наслідком чого має стати повернення подвійної суми сплачених коштів.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 1212, ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналогічне правило міститься й в нормах ЦК України 1963 року.

За таких обставин ОСОБА_3 зобов’язана повернути потерпілим особам безпідставно набуте майно у вигляді витрат на ремонт та зведення господарських будівель, а також додатково сплачених коштів.

При визначенні кола осіб, що мають право на отримання цих коштів, суд виходить з наступного.

 Згідно ст.ст. 22, 28 КпШС України, ст.ст. 60, 70 СК України (чинних на час набуття майнових прав) та виходячи з роз’яснень, які надав Пленум Верховного Суду України в своїх постановах N 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», №11 від 21 грудня 2007 року  «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна, майнові права, тощо.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Оскільки договір завдатку був укладений ОСОБА_5 в інтересах сім’ї, крім цього подружжя ОСОБА_1 вкладало спільні кошти в проведення ремонту належного ОСОБА_3 житла та додатково передало останній грошові кошти, а тому позивач,  як другий з подружжя має право на повернення половини цих коштів.

Оскільки ОСОБА_5 померла, а тому інша частина ввійшла до складу спадщини та успадковується на загальних підставах.

Спадщина відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час її відкриття була прийнята ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 19, 98-99, 118).

А тому згідно ст.ст. 1218, 1226, 1261, 1267-1268 ЦК України до цих осіб в рівних частинах перейшло право вимоги до відповідачки.

Однак суд враховує відсутність жодних майнових вимог іншого спадкоємця - ОСОБА_7, який не претендує на отримання цих коштів, що й підтвердив в судовому засіданні, а тому позивач, як спадкоємець ОСОБА_5, має право на повернення в порядку спадкування Ѕ частини коштів.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Що стосується зустрічних вимог ОСОБА_3, то вони підлягають задоволенню в частині визнання дійсним договору найму житлового будинку №АДРЕСА_1, укладеного з ОСОБА_1, оскільки факт наявності такого договору встановлено таким, що набрало законної сили рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2010 року, ухваленого по справі №2-10/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

А згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цим же рішенням було встановлено, що договір найму мав безоплатний характер, що випливає з фрази «суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір найму без плати за користування житловим приміщенням», а тому суд приймає преюдиціальне значення цього рішення та в силу ч. 3 ст. 61 ЦК України не може зробити протилежний висновок.

А тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України суд розподіляє між сторонами судові витрати.

Зокрема з відповідачки на користь позивача згідно розміру задоволених за первісним позовом вимог підлягає стягненню 639,32 грн судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

З позивача згідно розміру задоволених за зустрічним позовом вимог підлягає стягненню:

- на користь відповідачки – 60 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи;

- на користь місцевого бюджету – недоплачений відповідачкою судовий збір із задоволених за зустрічним позовом вимог в розмірі 8,50 грн.

При остаточному розподіленні витрат суд застосовує між сторонами взаємозалік.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку та майна, набутого без достатньої правової підстави – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 подвійну суму за договором завдатку від 19 листопада 1996 року в розмірі 2 550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень , кошти, набуті без достатньої правової підстави в розмірі   61 382 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят дві) гривні , а всього в розмірі 63 932 (шістдесят три тисячі дев’ятсот тридцять дві) гривні , а також 699 (шістсот дев’яносто дев’ять) гривень 32 копійки судових витрат.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору найму житлового приміщення – задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір найму житлового будинку №АДРЕСА_1, укладений 19 листопада 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення плати за користування майном – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1   державне мито на користь держави в особі місцевого бюджету м. Вознесенська   (Банк  УДК в  Миколаївській області код банку 23406957,  МФО  826013,  код платежу 22090100,  р/р 31415537700007)  в розмірі   08 (вісім) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Суддя          /підпис/                                                             О.В. Вуїв

Згідно з оригіналом: суддя: