ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" жовтня 2010 р. м. Київ К-4082/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Загороднього А.Ф.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко І.М.,
за участю позивача,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Осиківської сільської ради про стягнення коштів у зв’язку із звільненням з роботи, відшкодування моральної шкоди, –
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2006 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Осиківської сільської ради про стягнення коштів у зв’язку із звільненням з роботи, відшкодування моральної шкоди у розмірі 3600 грн.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь кошти, визначені аудиторським висновком, та відшкодувати моральну шкоду в розмірі, що визначить суд.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Осиківської сільської ради на користь ОСОБА_4 3433,63 грн заборгованості по заробітній платі при звільненні, 500 грн моральної шкоди, 1 000 грн за проведення аудиторської перевірки, а також 51 грн держмита та 30 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року скасовано постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 21 серпня 2000 року по 21 квітня 2006 року працювала секретарем Осиківської сільської ради. Рішенням першої сесії п’ятого скликання від 14 квітня 2006 року її звільнено із займаної посади у зв’язку із закінченням строку повноважень.
Відповідно до висновку аудиторської перевірки від 12 жовтня 2006 року відповідачем при звільненні позивача недоплачено 3433, 63 грн.
Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших гарантій, пільг та компенсацій. Крім цього, у зв’язку з неправомірними діями відповідача позивач зазнав значних душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 33 Закону України “Про державну службу” заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” було затверджено нові умови оплати праці для державних службовців та встановлено, що преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці.
Пунктом 14 зазначеної постанови затверджено перелік актів Кабінету Міністрів України з питань оплати праці, що втратили чинність.
Як вбачається з обставин справи, розпорядженням голови Осиківської сільської ради №32-б від 20.04.2006 року “Про встановлення надбавки та преміювання працівників сільської ради” передбачено виплату надбавки за високі досягнення у праці щомісячно 50% за перший квартал 2006 року лише головному бухгалтеру та землевпоряднику, а премії за березень місяць всім працівникам в розмірі 50% фактичної заробітної плати. Крім цього, даним розпорядженням було скасовано розпорядження №8 від 24.01.2006 року, №14 від 24.02.2006 року, №24 від 20.03.2006 року та № 25 від 20.03. 2006 року, якими було передбачено виплату надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці секретарю сільської ради.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки грошові кошти (надбавки та премії за січень, лютий 2006 року), які просить стягнути позивач, відповідачем встановлені не були, а постанови Уряду, на підставі яких позивачу було нарахована заробітна плата, втратили чинність, і, відповідно, втратили чинність локальні акти (розпорядження голови сільської ради), що визначали умови оплати праці позивача.
Таким чином, відповідач, суб’єкт владних повноважень, діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
За таких обставин, коли апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення –без змін.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2007 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, встановлених главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
А.Ф. Загородній
М.Г. Кобилянський
В.В.Юрченко