ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-10682/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                    Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів                    Амєліна С.Є.

                    Заїки М.М.

                    Ліпського Д.В.

                    Юрченка В.В.

секретар судового засідання           Міненко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа –ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа –ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зокрема, просив суд скасувати п.1 розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області №5 від 15.01.2007 року в частині скорочення посади головного спеціаліста відділу з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості з 15.03.2007 року, скасувати розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області №38 від 14.03.2007 року про його звільнення, поновити на раніше займаній посаді та стягнути на середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 800 грн.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2007 року скасовано розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області №38 від 14.03.2007 року. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області з 14.03.2007 року. Стягнуто з Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3258,29 грн. В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року скасовано постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації № 45 від 16.05.2005 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу якості та формування сільськогосподарської продукції за результатами конкурсу, прийняв присягу державного службовця, йому  призначено 15 ранг державного службовця.

Розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації № 64 від 22.06.2005 року відділ якості та формування сільськогосподарської продукції реорганізовано у відділ з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості.

Розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації № 93 від 22.08.2005 року позивач був призначений на посаду головного спеціаліста відділу з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації № 5 від 15.01.2007 року «Про зміни в структурі районної державної адміністрації»відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2007 року № 328 «Про структуру місцевих державних адміністрацій», постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій»та розпорядження голови обласної державної адміністрації від 20.10.2006 року № 420 «Про зміни в структурі обласної державної адміністрації»з 15.03.2007 року скорочено деякі  посади, в тому числі і посада головного спеціаліста відділу з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості райдержадміністрації.

15.01.2007 року ОСОБА_4 попереджено за 2 місяця про наступне вивільнення в зв'язку з скороченням посади головного спеціаліста відділу з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості райдержадміністрації.

02 березня 2007 року начальник відділу кадрової роботи апарату Гуляйпільської райдержадміністрації подала подання голові профспілкового комітету Гуляйпільської райдержадміністрації, в якому просила розглянути питання щодо звільнення державних службовців, в тому числі ОСОБА_4, за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в структурі райдержадміністрації та в зв'язку з неможливістю переведення на іншу роботу, оскільки переважного права щодо залишення на посаді він не має.

14 березня 2007 року профспілковий комітет Гуляйпільської районної державної адміністрації дав дозвіл на розірвання трудового договору з позивачем.

Розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області №38 від 14.03.2007 року ОСОБА_4 звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань координації торгівлі, малого та середнього бізнесу, розвитку переробної промисловості райдержадміністрації в зв'язку зі змінами в штатному розписі й скороченням посади, п.1 ст.40 КЗпП України. Підстава: погодження профспілкового комітету від 14.03.2007 року №4.

Задовольняючи позов в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення відбулось з порушенням ч.1 ст. 43 КЗпП України, оскільки згода профспілкового комітету на звільнення позивача не має юридичного значення тому, що така згода давалась на прохання службової особи (начальника відділу кадрової роботи апарату Гуляйпільської райдержадміністрації), яка не наділена правом прийняття і звільнення з роботи й не мала відповідного доручення від правомочної особи - голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, однак, при цьому, зазначив, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

23 квітня 2007 року апеляційним судом було надіслано відповідний запит до профспілкового комітету Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області.

Листом від 08 травня 2007 року голова профспілкового комітету Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області повідомив суд, що 06 травня 2008 року на виконання подання голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області та листа Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було проведено засідання, на якому розглянуто питання надання згоди на розірвання трудових відносин з членом профспілкового комітету Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_4  Профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову.

Так, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до положень ст. 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Згідно зі статтею 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Слід зазначити, що звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, відповідно до частини 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки, як вбачається з обставин справи, всі вищезазначені умови при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відповідачем дотримані. При цьому в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції профспілковим комітетом Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області на подання голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області та листа Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було надано згоду на звільнення ОСОБА_4 із займаної посади.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

За таких обставин, коли апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення –без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, встановлених главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.І. Гурін

СуддіС.Є. Амєлін

М.М. Заїка

Д.В. Ліпський

В.В. Юрченко