АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-916 2010 р. Головуючий у суді І інстанції Кореняк В.К.
Категорія: ч.1 ст.119 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції Поступайло Н.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Поступайло Н.І. ,
суддів Бабича О.П., Петрової І.М.,
за участю прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області Замороза О.Р., розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.07.2010 року, якою відмовлено у застосуванні Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року стосовно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянин України, з середньою освітою, не судимого, маючого неповнолітню дитину, не одруженого,
а кримінальна справа направлена на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства направлено подання про застосування до ОСОБА_4 Закону України від 12.12.2008 року «Про амністію».
ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, 10 листопада 2007 року, приблизно о 23 годині разом з ОСОБА_5 прибули до приміщення ресторану «Весна», розташованого по вул. Леніна м Кіровограда. При цьому ОСОБА_6 в розташованому поряд приміщенні кафе «Експрес» зустрів спільного з ОСОБА_4 знайомого – ОСОБА_7, якому в розмові повідомив, що ОСОБА_4 знаходиться на вулиці в автомобілі.
ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, направився до автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_4 і сів на переднє пасажирське сидіння. Відразу після цього до автомобіля на заднє сидіння сів ОСОБА_8, який перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_7 і не був знайомим з ОСОБА_4.
У ході розмови між ОСОБА_4 з одного боку, та ОСОБА_8 і ОСОБА_7, з іншого, виникла сварка, під час якої ОСОБА_8 схопив та утримував ОСОБА_4 ззаду за шию, а ОСОБА_7 в цей час наніс ОСОБА_4 кілька ударів руками в область тулуба. Вибравши зручний момент ОСОБА_4 вискочив з автомобіля, ОСОБА_7 також вийшов з автомобіля і знову підійшов до ОСОБА_4. Останній намагався припинити конфлікт і вмовити ОСОБА_7 мирно вирішити всі проблеми, коли той буде у тверезому стані. Проте ОСОБА_7, продовжуючи свою агресивну поведінку, будучи добре фізично розвиненим, схопис ОСОБА_4 за одяг вдарив його ногою, вивів з рівноваги і звалив на землю, після чого ще декілька разів вдарив ногами у різні частини тулуба та по голові, спричинивши фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді садин на обох вушних раковинах, що, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В такій ситуації ОСОБА_4, не маючи можливості захиститись від ОСОБА_7, відійшов від нього, уникаючи прямого фізичного зіткнення.
В подальшому ОСОБА_8 сів на водійське сидіння до автомобіля ОСОБА_4, а ОСОБА_7 сів на переднє пасажирське сидіння цього автомобіля, після чого вони від’їхали від приміщення кафе «Експрес» у невідомому напрямку.
З метою вирішення конфлікту між ними і ОСОБА_7, ОСОБА_4 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_9, який був співвласником автомобіля, та попросив допомоги.
Прибувши до м. Кіровограда на власному автомобілі «Мітсубісі Пажеро» ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_4, який розповів йому про події, що відбулися. Після цього, з метою дізнатися, де знаходиться автомобіль ОСОБА_4, та повернути його собі, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 прибули до кафе «Експрес» по вул.. Леніна в м. Кіровограді. Помітивши на вулиці біля кафе ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_4 запросиву їх до розмови з ним та ОСОБА_9
Під час розмови ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з одного боку, та ОСОБА_9 і ОСОБА_4, з іншого боку, знову почали сваритися. Щоб уникнути фізичного протистояння з ОСОБА_7, ОСОБА_4 залишив місце сварки та відійшов до автомобіля ОСОБА_9.
ОСОБА_4, спостерігаючи зі сторони, побачив, що ОСОБА_7 схопив ОСОБА_9 за одяг та намагався звалити на землю. Коли ОСОБА_9 зміг вирватись, ОСОБА_7 дістав із-за поясу пістолет, здійснив два постріли в землю та вигукнув погрозливі слова на адресу ОСОБА_9.
В цей момент ОСОБА_4, знаючи, що в автомобілі ОСОБА_9 знаходиться гладкоствольна рушниця, якою ОСОБА_4 володів незаконно, з метою захисту ОСОБА_9 та самозахисту від озброєного пістолетом ОСОБА_7(пістолет ОСОБА_4 сприймав як вогнепальну зброю), дістав з автомобіля вказану рушницю. Повернувшись від автомобіля до місця сварки, ОСОБА_4 побачив, що ОСОБА_7 тримає пістолет, направивши дуло в голову ОСОБА_9 та продовжує викрикувати погрози щодо його застосування. З метою захисту ОСОБА_9 від озброєного посягання, що загрожувало життю останнього, бажаючи пострілом справити на ОСОБА_7 психологічний вплив, щоб змусити не застосовувати наявний у нього пістолет, не бажаючи влучити в будь-кого з присутніх людей, ОСОБА_4 здійснив один постріл з наявної рушниці під кутом вниз до землі у напрямку збоку від ОСОБА_7. Однак, саме в той момент ОСОБА_8 зробив різький крок вбік між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, намагаючись утримати останнього від застосування зброї, потрапив на лінію пострілу.
Вказаним пострілом ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 вогнепальне поранення у вигляді множинних ран колоподібної форми по передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та ділянки правого суглобу, а також множинні лінійні поверхневі рани, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступня тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров’я, а ОСОБА_8 вогнепальне поранення лівої поздовжньої області, лівого стегна, сечового міхура, повздовжньої кишки, числені рани лівої пахової області, повздовжньої області, постгеморрагічну анемію, фіброзно-гнойний перитоніт. Вказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.
Після отримання вогнепального поранення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.
Смерть настала від вогнепального поранення лівої повздовжньої кишки, що призвело до розвитку фіброзно-гнойного перитоніту.
Відмовивши у застосуванні амністії , районний суд вказав, що органом досудового слідства допущена неправильність досудового слідства, дана невірна правова оцінка діям ОСОБА_4, у зв»язку із чим необґрунтовано поставлено питання про застосування амністії.
Своє рішення суд мотивував тим, що судом була встановлена невідповідність висновків органу дізнання і досудового слідства фактичним обставинам справи, оскільки обвинувачення ОСОБА_4 досудовим слідством ґрунтується на його діях, які були спрямовані на захист від неправомірного збройного посягання ОСОБА_7
Всупереч цьому, в матеріалах справи міститься постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діях ОСОБА_7 ознак злочинів, передбачених ст.ст. 263, 289, 296 КК України, де зазначено, що ключі від автомобіля ОСОБА_4 передав йому добровільно, а будь-яких даних про наявність у ОСОБА_7 вогнепальної зброї, немає.
Тобто, ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення з урахуванням вказаних неправомірних дій ОСОБА_7 і, одночасно, він до відповідальності не притягується, оскільки таких дій не було встановлено.
У апеляції прокурор просить постанову районного суду скасувати, та застосувати до ОСОБА_4 закон про амністію.
При цьому вказує, що постанова була винесена з порушенням ч.2 ст. 246 КПК України, оскільки клопотання сторін щодо притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб під час судового слідства не надходило, як і щодо кваліфікації дій підсудного за більш тяжкий злочин.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 281 КПК України, справу може бути повернуто на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.
Згідно вимог ст.22 КПК України органи досудового слідства зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають , так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Вказані вимоги закону органом досудового слідства не були дотримані, досудове слідство проведено поверхово, зроблені висновки, які виключають один одного, сіють сумніви в правильності кваліфікації дій підсудного.
Місцевий суд, дослідивши наведені у постанові докази (показання підсудного, свідків, протокол відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого), правильно вказав на неправильність висновків органу досудового слідства, викладених у постанові про відмові у закритті кримінальної справи та застосуванні амністії до ОСОБА_4, оскільки висновки про кваліфікацію дій останнього не відповідають фактичним обставинам справи, а також суперечать висновку органу дізнання про відсутність в діях потерпілого ОСОБА_7 щодо ОСОБА_4 порушень, що є визначальним при кваліфікації його дій.
Твердження прокурора про повернення справи судом з мотивів необхідності притягнення до відповідальності інших осіб та пред’явлення більш тяжкого обвинувачення у порядку ч.2 ст. 246 КПК України, без клопотання сторін, не відповідає змісту постанови суду, яка не містить таких мотивів та стадії судового розгляду, до якої відноситься вказана стаття. Із матеріалів справи вбачається, що законний представник потерпілих ОСОБА_10 постійно в тому числі у даному судовому засіданні заявляла клопотання про кваліфікацію дій ОСОБА_4 за більш тяжким складом злочину( т.3 а.с. 164), а тому твердження апеляції прокурора про те, що суд за своєю ініціативою не може ставити такого питання є безпідставним.
Наявні у матеріалах кримінальної справи дві постанови про кваліфікацію дій ОСОБА_4 т.3 а.с. 86) та відсутність ознак злочину у діях ОСОБА_7 ( т.3 а.с. 28) є суперечливими та виключають одна одну, а тому визначення кваліфікації дій ОСОБА_4 не відповідає добутим та наданим слідством доказам.
Також, колегія суддів звертає увагу, що органами досудового слідства не виконані вказівки судової колегії , викладені в ухвалі від 6.08.2009 року, що само по собі є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
За викладених обставин, постанова суду є обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суд м. Кіровограда від 27 липня 2010 року про відмову у задоволенні подання про застосування Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року до ОСОБА_4 та направлення кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування – залишити без зміни.
С У Д Д І :