ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-10350/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                    Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів                    Амєліна С.Є.

                    Заїки М.М.

                    Ліпського Д.В.

                    Юрченка В.В.

секретар судового засідання           Міненко І.М.,

за участю представника Генеральної прокуратури України Гудзь О.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Одеської області на постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Одеської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, –

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області про скасування наказу прокуратури Одеської області №342 від 05 груддня 2006 року про звільнення, поновлення на роботі на посаді слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року, позов задоволено. Скасовано наказ прокуратури Одеської області №342 від 05 грудня 2006 року про звільнення з займаної посади та з органів прокуратури Одеської області слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_5 Поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 з 11 липня 2000 року працював помічником слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси, а з серпня 2001 року призначений на посаду слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси.

17 серпня 2006 року постановою в.о. прокурора Одеської області Чорного М.Г. у відношенні позивача була порушена кримінальна справа за ст.ст. 368 ч.2, 15 ч.2, 368 ч.3 КК України.

З цих же підстав відносно позивача було проведено службове розслідування, відповідно до висновків якого рекомендовано звільнити ОСОБА_5 з займаної посади та з органів прокуратури за скоєння ганебного вчинку, який порочить його як працівника прокуратури і дискредитує органи прокуратури. Ніяких інших підстав для звільнення, крім обставин, відображених у постанові про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5, в ході проведення службового розслідування встановлено не було.

Наказом прокурора Одеської області №342 від 05 грудня 2006 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” керуючись  ст.48 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст.8, 9 п.5 Дисциплінарного Статуту прокуратури України звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Одеської області слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси юриста 1 класу ОСОБА_5 за скоєння ганебного проступку, який порочить його як працівника прокуратури і дискредитує органи прокуратури.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року, скасовано постанову в.о. прокурора Одеської області Чорного М.Г. від 17 серпня 2006 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 за ст.ст.368 ч.2, 15 ч.2, 368 ч.3 КК України.

Постановою слідчого прокуратури Одеської області від 23 квітня 2007 року за тими ж самими обставинами була повторно порушена кримінальна справа у відношенні ОСОБА_5 за ст.ст.368 ч.2, 15 ч.2, 368 ч.3 КК України, яка знову була скасована постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2007 року, що залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2007 року.

Так, частиною третьою статті 48 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-XII, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Статтею 8 Статуту передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить їх як працівників прокуратури, до прокурорсько-слідчих працівників застосовується дисциплінарні стягнення.

У переліку стягнень, наведеному в статті 9 Статуту, серед інших, передбачено і звільнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки щодо скоєння позивачем ганебного проступку, який порочить його як працівника прокуратури і дискредитує органи прокуратури, викладені у наказі прокурора Одеської області №342 від 05 грудня 2006 року та висновку службового розслідування від 04 грудня 2006 року і які стали підставами для звільнення, були спростовані вказаними вище постановами Приморського районного суду м. Одеси та апеляційного суду Одеської області.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, зазначених вимог процесуального закону не виконали.

Зокрема, скасувавши наказ прокуратури Одеської області №342 від 05 грудня 2006 року про звільнення ОСОБА_5 із займаної посади, з посиланням на рішення судів, якими було скасовано постанови про порушення кримінальної справи відносно позивача, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи.

Крім цього, в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2007 року, якими скасовано постанову слідчого прокуратури Одеської області від 23 квітня 2007 року про порушення відносно позивача кримінальної справи, було скасовано ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 лютого 2008 року.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки зазначені вище обставини справи мають значення для правильного вирішення даного спору, їх наявність чи відсутність має бути встановлена судом першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу прокуратури Одеської області задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.І. Гурін

СуддіС.Є. Амєлін

М.М. Заїка

Д.В. Ліпський

В.В. Юрченко