ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 р. Справа № 27/6
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В.М.
при секретарі судового засідання Осудар І.Б.,
розглянувши матеріали справи,
за позовом відкритого акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка, 18, 01030, в особі Івано-Франківської філії вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014
до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 77300
про стягнення 748, 80 грн. основного боргу, 38, 82 грн. пені, 20, 59 грн. - річних та інфляційні
втрати в сумі 62,16 грн., всього на суму 870, 37 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Машталер Л.К. - юрисконсультант ІІ категорії, (довіреність № 13-3-2 від 28.12.2009 р., паспорт серія СС 458408 виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській обл. від 25.03.98 р.)
Від відповідача: ОСОБА_1, (паспорт серія - НОМЕР_2 від 08.12.95р., виданий Калуським МВ УМВС )
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Івано-Франківської філії (далі –позивач) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості, пені, інфляційних збитків та 3% річних за несплату телекомунікаційних послуг у сумі 870,37 грн., з яких:
–748,80 грн. - основна заборгованість;
–38,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості;
–20,59 грн. - 3% річних;
–62,16 грн. - інфляційних збитків.
Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобов’язання за договором № 721370 від 13.01.2009 року про надання послуг електрозв'язку.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.09.2010 року.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2010 року, 22.09.2010 року та 05.10.2010 року розгляд справи відкладено на 22.09.2010 року, 05.10.2010 року та 12.10.2010 року відповідно.
В судовому засіданні 05.10.2010 року представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) від 04.10.2010 року № 06-12/321 згідно яких позивач просить стягнути з відповідача 8,30 грн. пені, 20,59 грн. - річних та інфляційні втрати в сумі 62,16 грн. Також представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяв, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
01.10.2010 року відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки мотивує дану обставину тим, що нею 06.08.2010 року повністю було погашено заборгованість в сумі 779, 32 грн. у відповідності до заявленої позивачем претензії №1 на суму 779,32 грн., з яких 748,80 грн. сума основного боргу та 30,52 грн. пені і просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи диспозитивний характер ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), яка передбачає право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вбачає в наявності правові підстави для розгляду справи відповідно до змінених позовних вимог.
При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою винекнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 13.01.2009 року між позивачем (підприємство зв'язку) та відповідачем (споживач) укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 721370 (далі –договір).
В порушення договірних зобов'язань відповідач плату за отримані послуги електрозв'язку вносити перестав, внаслідок чого утворилась заборгованість за телекомунікаційні послуги за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року в сумі 748,80 грн. основного боргу, 38,82 грн. пені, 20,59 грн. - річних та інфляційні втрати в сумі 62,16 грн., всього на суму 870,37 грн.
30.07.2010 року позивачем відправлено відповідачу претензію № 1 на суму 779,32 грн., з яких 748,80грн. сума основного боргу та 30,52 грн. пені, з вимогою погасити зазначену заборгованість.
На виконання даної претензії відповідачем сплачено суму боргу в повному обсязі, як доказ цього в судовому засіданні 03.09.2010 року суду подано квитанцію № NORWWW 34528 від 06.08.2010 року про погашення боргу перед позивачем в сумі 779,32 грн., тобто до подачі позовної заяви, яка міститься у матеріалах справи.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України претензія розглядається у місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. При цьому частиною 5 вищенаведеної статті кодексу передбачено, що підприємства та організації (суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа), що одержали претензію, зобов’язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника, що і було зроблено відповідачем, а саме сплачено суму боргу в повному обсязі, як доказ цього в судовому засіданні 03.09.2010 року суду подано квитанцію №NORWWW 34528 від 06.08.2010 року про погашення боргу перед позивачем в сумі 779,32 грн., тобто до подачі позовної заяви, яка міститься у матеріалах справи.
Однак, згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).
Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).
В п. 5.8 договору сторонами погоджено, що у разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за надані телекомунікаційні послуги позивачем обґрунтовано нараховано 38, 82 грн. пені, 20, 59 грн. - річних та інфляційні втрати в сумі 62,16 грн.
Беручи до уваги те, що відповідачем сплачено основний борг на суму 748,80 грн. та пеню в розмірі 30,52 грн., а також те, що позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 06-12/321 від 04.10.2010 року суд приходить до висновку, що за відповідачем утворився залишок не сплаченої пені в сумі 8,30 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) від 04.10.2010 року № 06-12/321, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача 8,30 грн. пені, 20,59 грн. - річних та інфляційні втрати в сумі 62,16 грн. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Відтак, за правилами, встановленими ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 22, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов відкритого акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка, 18, 01030), в особі Івано-Франківської філії (вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014) до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 77300) - задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 77300, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в користь відкритого акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка, 18, 01030), в особі Івано-Франківської філії (вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 01184835) - 8,30 гривень (вісім гривень тридцять копійок) пені, 20,59 гривень (двадцять гривень п'ятдесять дев'ять копійок) - річних та інфляційні втрати в сумі 62,16 гривень (шістдесять дві гривні шістнадцять копійок), а також 10,67 гривень (десять гривень шістдесять сім копійок) державного мита та 24,69 гривень (двадцять чотири гривні шістдесять дев'ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Михайлишин В.В.
рішення підписане 12.10.10