ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
06.10.10 Справа № 05/98-64
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого – судді Городечної М.І.
Суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги підприємця ОСОБА_2 б/н від 23.07.2010 року (вх. № місцевого суду –01-34/534 від 26.07.2010 року, вх. № апеляційного суду –571 від 02.08.2010 року)
на рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.2010 року
у справі № 05/98-64
за позовом Приватної фірми «Скорпіон-сервіс», м.Луцьк
до підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк
про стягнення 14070 грн. неустойки.
за участю учасників судового процесу:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
В процесі судового розгляду справи 01.09.2010р. представнику відповідача було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.811 ГПК України фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 09.07.2010 року у справі № 05/98-64 задоволено позов Приватної фірми «Скорпіон-сервіс», м.Луцьк до підприємця ОСОБА_2: стягнено 14070 грн. неустойки, 140,70 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що угода від 01.06.2008 року припинила свою дію, доказів повернення торгової площі в матеріалах справи відсутні, тому позовна вимога про стягнення неустойки у відповідності до норми ст. 785 Цивільного кодексу України є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, підприємець ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які місцевий господарський суд вважав доведеними, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що підприємець ОСОБА_2 купила в приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” ще у 2002 році магазин № 73, відповідно є власником даного магазину, а тому стягнення неустойки за користування є безпідставним. Також апелянт посилається на те, що вказане рішення прийнято неповноважним складом суду, оскільки головуючому судді Бондареву С.В. було заявлено відвід, а також за неповідомлення належним чином відповідача про час та місце розгляду справи. За наведеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.2010 року у справі № 05/98-64 та припинити провадження у справі.
Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу № 242 від 07.10.2010 року. проти доводів скаржника заперечив, рішення господарського суду Волинської області від 09.07.2010 року вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просить суд розглядати справу у його відсутності.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.
Відповідачем через канцелярію суду подано заяву № 1 від 06.10.2010 року про застосування при перегляді рішення суду першої інстанції, норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України в зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності по даній вимозі.
Клопотань про відкладення розгляду справи суду до судового засідання не надходило.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності в порядку ст.ст.75, 101 ГПК України.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПФ “Скорпіон-сервіс”(адміністрація) та підприємцем ОСОБА_2 01.06.2008 року укладено угоду про надання в користування торгових площ (надалі –Угода), згідно умов якої підприємець прийняв в платне строкове користування торгову площу (місце) № 73 розміром 17,5 м2 в торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару (а.с. 12).
Згідно п. 1.2 даної Угоди, передача торгівельної площі здійснена до підписання цієї угоди, що засвідчується підписами сторін під цією угодою.
Відповідно до п. 2.2 Угоди, підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 67,00 грн. за 1 м2 в місяць.
Пунктом 6.1 цієї Угоди передбачено, що вона вступає в дію з 01.06.2008 року та укладена до 31.12.2008 року.
У п. 3.16 Угоди сторони обумовили обов’язок відповідача передати позивачу в належному стані площі, вказані в п. 1.1 цієї Угоди, протягом 2 днів після припинення дії договору.
Пунктом 6.2 Угоди, сторони передбачили, що кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.
Як вбачається з наказу директора Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” “Про відмову від угод надання в користування торгових площ” № 15 від 03.10.2008 року (а.с. 13), у зв’язку з виробничою необхідністю, будівництвом 2-ї черги ТЦ “Ювант”, ПФ “Скорпіон-сервіс” вирішила відмовитись від угод про надання в користування торгових площ з суб’єктами господарської діяльності, в тому числі й з підприємцем ОСОБА_2
Повторним повідомленням № 169 від 19.11.2008 року, яке було вручено відповідачу 24.11.2008 року, про що свідчить підпис підприємця (а.с. 14), Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" підтвердила рішення адміністрації про розірвання угоди шляхом відмови з 15.11.2008 року та надала 1 календарний місяць з дати вручення цього письмового повторного повідомлення (роз’яснення) для вивезення товарно-матеріальних цінностей та звільнення торгової площі (демонтажу та вивезення металевої конструкції) .
Однак, як стверджує позивач, відповідач не звільнив торгове місце і використовує його далі в своїй підприємницькій діяльності. Відповідачем доказів протилежного, суду відповідно до норм ст.ст. 4-2, 33 ГПК України не подано. Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, змісту апеляційної скарги, відповідачем не заперечується факт не звільнення торгової площі.
У відповідності з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
На момент розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повернення відповідачем позивачу торгової площі, наданої в користування згідно угоди від 01.06.2008 року.
За таких обставин, позивачем нараховано відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України неустойку в розмірі 14070 грн. за користування торговою площею після закінчення строку дії Угоди за період з 25.12.2008 року по 25.06.2009 року, яку відповідач зобов»язаний був повернути позивачу у місячний строк від дати вручення йому повідомлення про відмову від угоди від 01.06.2008 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України з підприємця ОСОБА_2 неустойки за користування торговою площею (місце) № 73 розміром 17,5 м2 в торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого за період з 25.12.20078 року по 25.06.2009 року в розмірі 14070 грн. (згідно розрахунку а.с. 5).
Щодо заперечень апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано, що торгівельний павільйон належить йому на праві власності, а тому, на його думку, стягнення неустойки за його користування є неправомірним, то вони не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Порядок організації та здійснення торгівлі на ринках регулюється Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС, ДПА, Держстандартом від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, згідно п. 20 яких, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду (про оренду торгівельних місць). Цими ж Правилами (п. 13) визначено поняття “торгівельне місце” – це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Право користування відповідачем торгівельною площею (місцем) № 73 припинилося у зв’язку з припиненням дії угоди від 01.06.2008 року. Відповідно звільнення торгівельної площі (місце) № 73, не позбавляє підприємця ОСОБА_2 права власності на торгівельний павільйон (магазин).
Також апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано при прийнятті оскарженого рішення від 09.07.2010 року, норми п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 5 ст. 261, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, враховуючи не подання відповідачем до прийняття рішення заяви про застосування строку позовної давності до спірної позовної вимоги.
При цьому, безпідставними є посилання апелянта на неможливість подання такої заяви, у зв»язку з неповідомленням його про час та місце розгляду справи, оскільки вони не відповідають дійсності. Так, в матеріалах справи знаходиться поштове повідомолення про вручення відповідачу під розписку копії ухвали суду про розгляд справи 09.07.2010 року (а.с. 68). Про факт повідомлення відповідача про розгляд в господарському суді Волинської області поданого до неї позову про стягнення 14070 грн. неустойки свідчать подані представником відповідача заяви № 1 (а.с. 27), № 2 (а.с. 42-45), № 3 (а.с . 72-74), і відповідач, враховуючи, що судовий розгляд по даній справі тривав більше двох місяців (з 26.04.2010 року по 09.07.2010 року): розгляд справи неодноразово відкладався в зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, мав можливість подати суду заяву про застосування строку позовної давності. Однак, відповідач жодного разу не забезпечив свого представника в судове засідання. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції забезпечено відповідачу гарантовані Конституцією України, Господарським процесуальним Кодексом України права сторони по справі, і відповідно, право на судовий захист від поданого до нього позову.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об‘єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.
Також апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на те, що оскаржене рішення від 09.07.2010 року прийнято неправосуб»єктним судом, оскільки судді Бондарєву С.В. заявлено відвід, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено порушень ст. 20 ГПК України.
За наведеного, зазначені доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.
Таким чином, рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.2010 року у справі № 05/98-64 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.2010 року у справі № 05/98-64 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь