Справа № 22ц-4584/2010 Головуючий у першій інстанції ТРЕБУХ Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – ГОРОБЕЦЬ Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ХРОМЕЦЬ Н.С.
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
при секретарі: Вареник О.М., Костюк Ю.Г.
за участю: Позивачки ОСОБА_7., відповідача ОСОБА_8 та його представника – адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення додаткових витрат на дитину, пені за прострочення сплати аліментів,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2010 року ОСОБА_7. звернулася до суду з позовом, якому після уточнення вимог, просила стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів на дитину за період з 01.05.2006 року по 31.07.2009 року в сумі 4111 грн. 18 коп., половину суми додаткових витрат на лікування дитини та придбання підручників, та судові витрати. Вказувала, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.02.2002 року з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, було стягнуто аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до його повноліття. Однак, відповідач аліменти в повному розмірі не сплачував, сума , яка сплачувалась була меншою, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Крім того, зазначала, що понесла додаткові витрати на лікування сина, який неодноразово знаходився в лікарні в зв”язку з серйозним захворюванням.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7. пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 2236 грн. 87 коп. та додаткові витрати на дитину в розмірі 1092 грн. 50 коп., стягнуто судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати через неповне з”ясування судом обставин справи та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що підставою стягнення пені з платника аліментів відповідно до ст. 196 СК України є вина особи, яка зобов”язана сплачувати аліменти. Однак, така заборгованість виникла не з його вини, апелянт сплачував аліменти у розмірі, обрахованому державним виконавцем, жодного разу йому не повідомляли про наявність боргу. Крім того, апелянт зазначив, що у позивачки не було правових підстав на стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки вона купувала не тільки ті ліки, які були призначені лікарем, що вбачається з чеків, наданих суду.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем було укладено в квітні 1991 року, який було розірвано в 2002 році.
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з позивачкою. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.02.2002 року з відповідача на користь позивачки на утримання дитини стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до її повноліття.
Також встановлено, що дитина має хворобливий стан та неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, а саме з 06.01.2009 по 16.01.2009 року, з 20.08.2009 по 03.09.2009 року та 05.02.2010 по 17.02.2010 року лікувався в Чернігівському обласному кардіологічному диспансері (а.с. 17, 18, 19). Крім того, дитина лікувавалась амбулаторно, що підтверджується копією картки амбулаторного хворого( а.с.61-80). Понесення матеріальних затрат на лікування дитини підтверджується чеками, які знаходяться на а.с. 9, 10, 11, 13, 14. В розрахунок судом взяті витрати на придбання ліків , які призначені лікарем згідно виписок - епікризів. Так, для лікування з 06.01.2009 року по 16.1.2009 року лікарем призначено пентоксифілін, рибоксин, крапліЗеленіна, гопантенат Са,пентоксифілін,солкосеріл,мілдронат.( а.с.17) .Саме ці препарати в зазначений період купувались згідно фіскальних чеків аптек, наданих суду( а.с.10.). Всього для лікування у вказаний період за призначенням лікаря придбано ліків на 848 грн.84 коп.
Для лікування в період з 27.10.2009 по 31.10.2009 року для амбулаторного лікування за рецептами лікаря було придбано ліків на 63 грн.79 коп.( а.с.13,77);
Для лікування з 20.08. по 03.09.2009 року згідно виписки-епікризизу лікарем призначено Пентоксифілін, енелбін, краплі Зеленіна, солкосеріл, трентал, алое.( а.с.18). Позивачкою надано фіскальних чеків аптек за вказаний період на 170,30 грн.( а.с.13).
Для лікування в період з 05.02. по 17.02.2010 року лікарем призначено пентоксифілін, солкосеріл, мілдронат, вітамін С, нікотинова кислота. Позивачкою надано фіскальних чеків за вказаний період на придбання зазначених ліків на 413 грн.53 коп.( а.с.14). А всього на придбання ліків витрачено позивачкою за вказаний період 2188,08 коп. , 50 відсотків від яких, суд визнав зобов”язаним відповідача відшкодувати позивачці.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов”язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Враховуючи наведене, рішення суду про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в розмірі 1092 грн. 50 коп., є законним та обґрунтованим.
Отже, доводи апелянта про ненадання позивачкою належних доказів щодо понесених нею додаткових витрат, не заслуговують на увагу.
В той же час, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про безпідставність та незаконність стягнення з нього 2236,87 грн. пені за прострочення сплати аліментів, враховуючи наступне.
При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов”язана сплачувати аліменти за рішення суду , одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що передбачено правилом ч.1 ст. 196 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження” розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення. Крім того, державний виконавець повинен повідомити про наявність такої заборгованості стягувача і боржника.
Апеляційним судом встановлено, що з ОСОБА_8 аліменти утримувались бухгалтерією за місцем його роботи, а після звільнення з роботи - за погодженням з державним виконавцем відповідач сплачував їх поштовим переказом стягувачці у розмірі, який визначався державним виконавцем. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах виконавчого провадження фіскальними чеками в кількості 47 шт. за період з грудня 2006 по лютий 2010 року.
З оглянутих в судовому засіданні архівних матеріалів виконавчого провадження на 49 аркушах щодо стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7. аліментів на утримання сина за період з 28.01.2005 по 08.02.2010 вбачається, що державний виконавець за заявою стягувачки ( а.в.п.25), 26.05.2008 року розраховував заборгованість ОСОБА_8 по аліментах, станом на 31.12.2008 року (а.в.п.26-27) проте, жодного доказу на підтвердження того факту, що про заборгованість був повідомлений ОСОБА_8 з зазначенням строку її погашення, в матеріалах виконавчого провадження не виявлено. 26.04.2010 року виконавче провадження було закінчене в зв”язку з досягненням дитиною повноліття та відсутністю заборгованості( а.с.144 )
Встановлене свідчить про недоведеність вини відповідача у виникненні заборгованості , що, в силу ст. 196 СК України виключає можливість стягнення з ОСОБА_8 пені за прострочення сплати заборгованості по аліментах.
Отже, суд першої інстанції не повно з”ясував обставини по справі, визнавши встановленим, що у відповідача існує заборгованість по аліментах , не з”ясував, причину виникнення заборгованості, чи було відомо про заборгованість відповідачу, коли та яким чином він був повідомлений про це державним виконавцем, як того вимагає ст.74 ЗУ „ Про виконавче провадження”, допустивши неповноту з”ясування всіх обставин. Як наслідок, суд безпідставно нарахував пеню відповідачу та стягнув її.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_8 пені за прострочення сплати аліментів в сумі 2236 грн. 87 коп. підлягає скасуванню відповідно до положень ч.1 п.п. 1,2 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог у цій частині.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 196, 185 СК України апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2010 року в частині вирішення питання про стягнення пені скасувати. В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_8 пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: