Справа № 22ц-4947/2010 Головуючий у 1інст. – Гордійко Ю.Г.
Доповідач – Горобець Т.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ХРОМЕЦЬ Н.С.,
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В., СТРАШНОГО М.М.
при секретарі
з участю Костюк Ю.Г.
Позивачки ОСОБА_6, представника позивача - адвоката ОСОБА_7, відповідачки ОСОБА_8, представника відповідача – адвоката ОСОБА_9, представника Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Шило Л.М., третьої особи – ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, комунального підприємства „Чернігівське міське бюро технічної інвентаризації”, Державного підприємства МВС України „Спецсервіс”, Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_12 про повернення у власність частини домоволодіння, визнання права власності на частину домоволодіння, скасування державної реєстрації,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням положень ст. ст.21, 22, 31 Кодексу про шлюб та сім”ю України, ( ст..50,61,62 СК України) , ст.ст. 50, 62 Закону України „Про виконавче провадження” та ст.. 387,388 ЦК України. В скарзі йдеться про те, що АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що був спільною сумісною власністю позивачки та її чоловіка ОСОБА_12, без виділення Ѕ частки позивачки , був проданий виконавчою службою з прилюдних торгів в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 6400 грн. Позивачка вважає своє право власності порушене, зазначаючи на ті обставини, які, на її думку, свідчать про неправомірність дій виконавчої служби при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса. При цьому звертає увагу суду на те, що , хоч і є таке , що набрало законної сили рішення суду від 13.11.2009 року про відмову позивачці у визнанні договору купівлі-продажу недійсним, у визнанні дій державного виконавця неправомірними та прилюдних торгів недійсними, у визнанні незаконним акту опису та арешту майна, але суд, відмовляючи у позові безпідставно послався на цей факт, так як предмет спору у даній справі інший - витребування майна чужого незаконного володіння. Позивачка вважає, що в даному випадку підлягала застосуванню ст.388 ЦК України, оскільки її Ѕ частина будинку була продана виконавчою службою без її відома, тобто, майно вибуло з її власності не з її волі, та з вини виконавчої служби, тому наявні підстави для подання віндикаційного позову.
Крім зазначеного, апелянтом вказується на порушення судом норм процесуального права, які на її думку вплинули на вирішення спору: упередженість судді, порушення таємниці нарадчої кімнати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається із змісту позовної заяви, підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння позивачка зазначала ст. 388 ЦК України, стверджуючи, що її Ѕ частина будинку вибула з її володіння поза її волею, так як про опис , арешт та продаж будинку з прилюдних торгів у вересні 2004 року вона не знала. Саме з цих підстав заявлено позов( а.с.7)
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що рішенням суду від 13.11.2009 року , залишеним без змін ухвалами суду апеляційної та касаційної інстанції, позовні вимоги позивачки про визнання незаконними та скасування акту опису і арешту майна, постанови про арешт майна, оголошення заборони на його відчудження , визнання незаконним та скасування акту експертної оцінки, визнання незаконними прилюдних торгів та анулювання акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності , визнання права власності на спірний будинок залишені без задоволення. Тобто, відмова у задоволенні всіх перелічених вимог свідчить про безпідставність доводів позивачки про порушення її прав, як власника, в процесі реалізації будинку з прилюдних торгів. Відмовляючи у позові, та посилаючись на ст.11 ЗУ « Про виконавче провадження» суд першої інстанції правомірно зазначив, що боржник , крім іншого, зобов»язаний надати виконавчій службі всю інформацію про майно, яким він володіє спільно з іншими особами. Відсутність такої інформації давала право державному виконавцю звернути стягнення на все майно, зазначене у акті опису.
Залишаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходить також з того, що для витребування майна власником у добросовісного набувача ст.388 ч.1 п.3 ЦК України визначені три обов»язкові умови:
- Відсутність прав у відчуджувача на вчинення такої дії ;
- набувач майна має бути добросовісним( не знав і не міг знати, що відчуджувач не має права реалізовувати будинок;
- Майно вибуло з володіння власника або особи, яків він майно передав, не з їхньої волі.
Оскільки наявність цих трьох обставин у їх сукупності у суді як першої, так і апеляційної інстанції, позивачкою не доведено, підстави для задоволення позову відсутні.
В той же час, суд відмовляючи в позові, крім наведеного, помилково послався ще і на ч.2 ст. 388 ЦК України, вважаючи , в силу ст. 61 ч.3 ЦПК України встановленим, що спірний будинок був реалізований у порядку виконання судового рішення, тому він не може бути витребуваний у добросовісного набувача. Апеляційний суд вважає таке посилання помилковим, проте ця помилка не впливає на правильність судового рішення по суті спору, оскільки підставами даного позову, що заявлені позивачкою, виходячи із змісту позовної заяви та пояснень позивачки і її представника, є ч.1 п.3 ст.388 ЦК України . Тобто, саме обставини, зазначені у цій нормі закону підлягали з”ясуванню, а їх доведеність впливала на вирішення спору по суті.
Порушень норм процесуального права під час розгляду справи у суді першої інстанції, на які вказувала ОСОБА_6, апеляційним судом також не встановлено. Так, не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді ( а.с.83), а також не встановлено факту порушення таємниці нарадчої кімнати (а.с.87,88).
Апеляційним судом крім того встановлено, що питання визнання права власності на Ѕ частину спірного будинку та скасування реєстрації права власності вже було предметом іншого судового розгляду з ухваленням 13.11.2009 року рішення, що набрало законної сили ( а.с.48-62).
Проте, суд вважає за можливе залишити без змін рішення суду першої інстанції по суті в зазначеній частині вимог, а не закрити провадження, оскільки ні з позовної заяви, ні з пояснень позивачки та її представника , які не змогли пояснити з яких конкретно підстав заявлено повторно вимоги про право власності у даній справі, не можливо робити висновок про те, що цей спір саме з тих же підстав та між тими ж сторонами вже був вирішений судом 13.11.2009. року.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо буде встановлено, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: Судді :